It's All About The Attitude

    Ви коли-небудь запитували себе - звідки беруться всі наші невдачі і звідки всі перемоги? Це я так, взагальному. Ясно, що зараз ви скажете мені про 100500 побічних факторів, які впливають на наші так звані "білі і чорні полоси". Але абстрагуючись від деталей, що має найбільший вплив? Елементарно і просто - ми самі.

   Як ми думаєм, що говоримо, що робимо, люди, яких впускаєм в своє життя і ті, кого  з цього життя викидуємо... Все це збирається докупи і робить нас нами. Потім це все ще й множиться на наші амбіції... І Voi La!

  Я зовсім не мрійниця. Коли мені було сім років, я з ранку до ночі говорила батькам, як я буду жити і ким хочу стати. Це не було мрією, це було свідомим рішенням семирічної дитини, всі з мене сміялися. Сміялися, коли мені біло сім. Коли мені стало сімнадцять і було очевидно, що погляди не міняються і я не збираюсь "дивитись на речі реально", батьки почали хвилюватись. Коли мені було 20 тато почав впадати в паніку, бо все було як і раніше. І скажу я вам, то не були прості часи. З однієї сторони я розуміла, що є люди, які прожили на світі значно більше ніж я і знають теж значно більше. З іншої сторони я слухала себе і чула, що я хочу або все, або нічого.

   Я ніколи не хоітла (і ніколи не могла) бути десь посередині. Для мене немає великої різниці, чи я добра чи погана. Тілки не посередність, це мене просто добиває...

   Тепер мама з татом з мене не сміються, тепер вони мене підтримують, бо бачать мене щасливою, і бачать, що багато всього попереду.

   А ще мені зараз 24. Багато змінилося і надалі змінюється на очах. Моє життя два роки тому і зараз - то велика різниця і це мене дуже тішить. Я вивчила багато нових речей. Я нарешті починаю усвідомлювати свої мрії, бажання більш глибоко. Якийсь час тому я б скзаала, що хочу бути багатою. Я і досі хочу. Але раніше я не мала конкретних уявлень, як я хочу це зробити, а як не хочу. Зараз я це знаю.
   Я б теж сказала - о, я хочу бути щасливою. Але так само якби хтось спитав, чого конкретно я хочу - важко було б відповісти. Тепер ні, тепер не важко.
   І так, зараз я знаю всього значно-значно більше і це надає впевненості. Правда теж така, що це зовсім не допомагає уникати помилок і розчарувань, цього мені теж вистачає. Але хто не робить помилок?

   А тепер я підходжу до наступного етапу в житті - визначеність. Просто робити те, що нам хочеться, а чого ні?
    Як там кажуть? Love what You do, do what You love! Ну, ви мене розумієте :)    Чому я взагалі почала про це думати? На останніх вихідних я відвідала молодіжну ярмарку польських дизайнерів інтер'єру і я подумала "вааау ці люди справді роблять круті речі". Знаєте яка там атмосфера? Точно не така як в корпо. Дивишся на людей навколо, а вони... а вони Love what They do, do what They love!   Це таки надихає. Це таки нагадує, що життя полягає якраз в тому, щоб робити важливі речі. І я не кажу, що всі мають стати дизайнерами. Я, на приклад, люблю фінанси, але фінанси теж можуть бути різні :)
   Я просто веду до того, що нам необхідно пробувати, пробувати кожного разу, коли з'являється найменша можливість, пробувати навіть коли шанси близькі до нуля (бо близькі до нуля - це ще не нуль).
   Окрім цього - в мене новий грандіозний план і він просто повинен бути успішним. Зробити щось корсне з хорошої ідеї - це подвійна хороша ідея :)
    І на закінчення кілька фото з ярмарки, про яку мова йшла вище TARGI ZAPROJEKTOWANI    

p.s. bigthingstocome

#bigthingstocome

It's All About The Attitude

    Have You ever asked yourselves, what is the main reason for all of the failures and the success? I mean in general. I know You'd tell me about one million circumstances, that draw ups and downs on our timelines. But taking in a whole, what is the main thing? Actually it's quite simple - we are.

    The way we think, the way we act, the things we do, the words we say, the people we let in our lives, the ones we dismiss... These components join in one combination, they make us what we are. And then we multiply it by our ambitions and... Voi La

    I'm not a dreamer at all. Since I was 7 I've been repeating my parents how I'm going to become what I want to be. It wasn't a dream, it was a distinct cold plan of a child. I was so sure of it, it made them laugh. They laughed when I was 7, they started to worry when I became 17 and my point of view didn't change at all. When I was 20 and I told my father, that nothing's different - he was so upset! It was a damn difficult time! On one side, I was listening to people, who lived a long life and knew a lot about it. On the other side - there was me, knowing that either everything or - simply nothing.

    I never wanted (I never actually could) be somewhere in the middle. Being good or bad, it doesn't matter for me. Just not a mediocrity, just not that...

     Now my parents don't laugh at me anymore. Now that support me because they see me happy. They see me even more happy in nearest future.

    Now I'm 24. So, a lot changed. My life 2 years ago and now - it's amazing change and I'm happy about it. Now I'm coming to learn new things. I'm starting to realize my dreams, my wishes and feelings more deeply. Some time ago I would say -  I want to be rich. I still want to. But some time ago I didn't see a clear plan, how I want to reach my aim, and how I don't want to do it.

   I would also say - I want to be happy. But if anybody asked me, what I exactly want - it would be quite hard to answer. And now I know. 

    Now I know a lot-lot more and this makes me more confident. It doesn't help to avoid mistakes and disappointment, I still have a hell of it. But who don't?

    I think next step in life should be distinguishing. Simply doing what we want to do, why not?

    How they say that phrase?... Love what You do, do what You love! You got the point :)

   How did I come across this? Well, last weekend I went to a local event in Cracow where young designers presented their staff. I thought "Wow, these people really do a great job". You know what is the atmosphere like? It's not like in a corporation for sure :) You watch people and they... they what? Love what They do, do what They love!

    It does inspire. It does remind, that life is about doing important things! I don't say everyone should be a designer, not at all. I feel great in finance, but finance also differs :)

    It's just that we should try, try every time we have the smallest opportunity, try even when the chances are almost zero (because almost is not a zero).

    Besides that, I have a new great plan and it must work out :) Making business of a good idea - it's a double good idea :)

    And few photos from last Sunday at TARGI ZAPROJEKTOWANI

    p.s. bigthingstocome

#bigthingstocome