Showing posts with label poems. Show all posts
Showing posts with label poems. Show all posts

Wednesday, April 3, 2013

Comfy Evening


    Це все квітень винен в тому, що мій настрій різко змінюється і ще час від часу буває романтичним. Незважаючи на те, що часу мені зараз катастрофічно не вистачає, я все більше і більше думаю про непотрібні зайві речі. Замість того, щоб почати писати звіт з практики і нарешті записатися в спортзал, я сиджу, слухаю вірші Едуарда Асадова і думаю про всяке-різне:)  
     Що-що, а вірші завжди допомагають налаштуватись на якийсь такий романтичний лад, що аж деколи занадто. Тому ввечері я сьогодні дивитимусь першу частину Матриці, щоб трохи ті приторні думки вигнати з голови. 
     Ну от. За підсумками березня можу хіба додати ще одне. Набридло мені розчаровуватись в людях. Мені починає здаватись, що це моя помилка і моя дурість - двадцятий раз наступати на ті самі граблі. Очікувати від людей занадто багато. Або просто чогось від когось очікувати. Неправильно. Не варто. Потім так боляче стає. А потім стає все одно. Все одно, бо розумієш, що людина була зовсім не такою, як я собі уявляла. Ну от... Але не буду тут про погане:)

І нарешті - щоб цей пост не був без картинок, а то виглядає якось не вельми, похвалюся своїми вчорашніми...еее...маффінами, чи як їх називають наші любі сусіди поляки - бабечками:) Кокосовими, еххх, нема вже їх:)) Треба завтра щось нове приготувати!


Tuesday, February 19, 2013

To Remember


Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной -
Распущенной - и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня - не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны - увы! - не мной,
За то, что я больна - увы! - не вами!

Марина Цветаева

Every word makes sense!

Friday, January 4, 2013

Everyone has his own story


пройдёт лет десять, может быть, пятнадцать,
я буду уж тогда совсем другой.
но вдруг случайно на одной из станций
судьба опять сведёт меня с тобой.

я первая тебя тогда замечу
и улыбнусь. как будто не болит.
как будто не щемит в груди под вечер,
как будто ты давно уже забыт.

ты подойдёшь ко мне, как прежде гордый,
друг другу скажем мы лишь пару слов.
ты всё такой же. но совсем холодный
твой взгляд. и эта поднятая бровь…

- с кем ты сейчас? - семья, работа, дети.
всё так, как предсказала мне тогда.
- а ты? – добилась многого на свете,
но, как ты и предсказывал, одна.

И ничего б я больше не спросила.
Но ты, подумав, сам заговорил:
«она не любит так, как ты любила.
я как тебя её не полюбил».

стою. молчу. разглядываю рельсы.
ты продолжаешь: « знаешь, я скучал.
но только в сказках замужем принцессы.
жена – одно. Другое – идеал».

я улыбнусь и быстро попрощаюсь,
желая вам совместных благ с другой.
но, в глубине души, себе признаюсь:
«я – идеал. мечтавший стать женой»

Tuesday, May 22, 2012

Poems For Breakfast


Я вас любил: любовь еще, быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам бог любимой быть другим.

А.С.Пушкин
Пушкін молодець) Шикарно просто. Я от якраз зараз планую зробити те, що давно хотіла - дочитати Онєгіна) А то я перших декілька віршів знаю напам*ять, а по суті книжку так і не дочитала) Маю міні-ціль до кінця травня.

Wednesday, May 9, 2012

True Story

Я деколи дивуюся, як люди вміють так круто висловлювати свої думки) Ну просто в яблучко)) Автор Едуард Сервус, російський журналіст) чувак крутий))) Ну, мені принаймні сподобалось, поділюся з народом))


                                                                      ***
                                                Перемен ожидая разительных,
                                                 Осознать стоит четко и ясно:
                                           Жизнь почти что всегда удивительна,
                                              Но достаточно редко - прекрасна.

                                                                       ***

                                          Хотя о счастье женщины мечтают,
                                      Но, даже если жизнь - сплошной досуг,
                                         Лишь то за удовольствие считают,
                                       Что может вызвать зависть у подруг.


                                                                       ***
                                               Есть в каждой женщине отличия:
                                                   Язык, характер, внешний вид,
                                                      Свои понятья о приличиях,
                                                    И дьявол в каждой свой сидит.

                                                                       ***

                                                    Когда чуть брезжат перемены,
                                                Но повернуть грозит жизнь вспять,
                                                       Не кое-что и постепенно,
                                                       А нужно сразу все менять

                                                                      ***

                                          Привыкли мы не чувствовать раскаянья
                                                И, будто бы, не ведать, что творим,
                                              В попытках рушить все до основания,
                                                  А, зачастую, даже вместе с ним.

                                                                       ***

                                               К деньгам питая пылкое пристрастие,
                                                  Но сохраняя внешние приличия,
                                          Скрываем, что стремленье наше к счастью
                                                 Всегда предполагает их наличие.


Tuesday, March 13, 2012

Однажды мы встретимся где-нибудь на вечеринке,
И мне будет тридцать, а Вам - посчитайте сами.
Вы будете с юной и очень худой блондинкой,
А я - с седоватым мужчиной с подстриженными усами.

Вы мне поцелуете руку - так надо по этикету,
А я расскажу Вам о детях, оставленных с няней дома…
И я буду в черное-черное платье одета
(Его любимое), Вы скажете - «я бесподобна»...

Потом я поздравлю Вас с чем-то ужасно важным,
Успешным, хорошим, полезным и очень нужным…
И Вы мне протянете прямоугольник бумажный,
Который, конечно же, ляжет в бумажник к мужу…

И встреча продлится минут ну от силы восемь…
И всех позовут к столам - в лампах вспыхнут стразы…
Мы больше друг друга уже ни о чем не спросим,
Как миллионы любовников, не подобравших пазл... 

Сола Монова, 2005 


Я не знаю як ви, а я люблю почитати вірші. Особливо перед сном. Особливо коли буває такий настрій. Такий...такий...навіть не знаю як його назвати)) Одним словом - особливий, душевний такий))) 

Когда не носишь серьги две недели,
То надеваешь снова через кровь.
Прокол души ведет себя как «в теле» -
Ни на секунду не снимай любовь.
А если снял, то положи в местечко…
Для внучки, чтоб однажды под метель
Достать уже винтажные «сердечки»
И принести капризнице в постель.

Та к зеркалу рванётся, чтоб увидеть,
Разбудит маму, чтобы показать…
Но не поймет, что у нее могли быть
И волосы другие, и глаза… 

Сола Монова, 2005 



І я інколи люблю такий настрій) Просто сидіти собі і мріяти. І ше знати, що мрії збуваються. і маленькі, і великі)) Оце дійсно круто, і всім цього бажаю. Я сьогодні така добра)))


Але деяким мріям ніколи не суджено збутися хаха

Friday, January 27, 2012

Why

Якось так склалося, шо я розівчилася писати вірші...Вже більше року до мене не приходить муза і з тим нічого не поробиш. Зате я пам'ятаю, що ще років п'ять тому написати декілька рядків було набагато ефективніше ніж заплпкати. Така емоційна розрядка, якої зараз так бракує...Муза, ти деееее, вернися я сумую за тобою!

А ще я дивуюся, як могла таке написати ще в школі^^ Геть себе забула, себе 15-річну)) Найбільше усміхнуло те, що вже тоді в моєму словниковому запасі фігурувало слово "високомірна", це так мило))

І я люблю... не треба запитань
В очах моїх побачиш більше, ніж скажу
У паузах всіх стривожених вітань
Дивись... я тихо так дрижу...

І я боюсь... і правди ти не взнаєш
Моя високомірність – сто причин
А може... хоча ні, мене ти не кохаєш
Але, тоді, чому ти все ж один?!

Не дружба... бо ніхто не каже правди
І не ніщо, бо все-таки щось є
Це просто так, ніяк і не назавжди
Без значень! І не наше, й не моє.

Для чого треба?.. просто все так дивно
Ти не спитаєш, я не відповім
Так смішно – і ніхто не винний.
І неважливо, що сказати всім.

Чекаю ще... можливо зрозумієш!
Бо я не зможу – перший крок... і я
Смілива, але ти це краще вмієш
Твоя... твоя... твоя... твоя! Твоя!