My Little Friday Confession or Who Is Nick Wooster?

   I've looked through some of my old posts and realized that I'm missing something now! Few years ago when I started this blog (of course I don't post regularly, but I still have this dream to become a popular blogger, so I don't lose hope anyways)... So when I started, I used to write about things I like. About little girly things and just some random fashion-related stuff, of course I had more time for this  in university, but it's not an excuse for me today :)

  But then... Something happened and my blog became more like a diary and that wasn't a goal, to be honest... Because I'm not that kind of person, who wants to know all the world about way too personal things, so high time to fix this small issue! Back to basics, let's put it this way.

  My friends or just people that get to know me, always ask me - "Mia, who the hell is that guy that you have on your desktop, on your phone screen, on your Facebook background picture etc. etc. etc?"

  I'll tell you - this is Nick Wooster. Meet him and if you want to be my friend, you have to get used to this name and to the fact that I always liked him and always will :)

 How did I find him? Don't even ask, I don't remember, it was years and years ago. I'm very devoted in such kind of things - if I find smth/smb and it hits me - it hits me really hard and it hits me forever! So, I found him and I fell in love! Not real "love-love" - like butterflies in stomach or something. No, it was just some kind of "aesthetic orgasm". I mean he just looks awesome. He has this sense of style (he was born with it I guess), it's adorable - he's inspiring lots of people, he built a whole culture of men's street style and I think this is simply great.

   I don't understand [and I never will] when boys/men say things like "meh, I don't care how I look like, I'm not a woman" or "Only gays do that". Tell me, what's wrong with that?

   What's wrong if a man dresses well, looks well and makes world just look better? It's not wrong, it's not a sin, it's nothing bad at ALL!

    And don't get me wrong, it has nothing to do with money. In fact I know some people who really have money and buy damn expensive clothes, but oh God... They'd better not go shopping at all. Well, you know what I mean.

    It's just about making world nicer - if we can do that, why wouldn't we? Not only women should take care of their looks (oh please - we live in society where border men/women is quite transparent).

   

 

    So yes, back to Nick Wooster. I just love the way he looks, did I mention this already? :) I just love men's fashion! When I happen to open some magazine (happens not really often, but happens to all of us girls), first thing I'm looking in that magazine is... last pages, where they might post smth about men's style :) Honestly, I'm such a fan of it!

   And yeah, when I meet a guy - (forgive me because I've sinned) - I do care how he's dressed. Not because I'm shallow and stupid and care only about materialistic things. But because I think the way people dress - show a lot about their inner world! It's the possibility to see beauty and it's importnat, does it make sense when I go from this side?

   Not all of us were born with pretty/handsome face, 1.8m height or beautiful smile. But we can SO replace it with sense of humor and sense of style, that nobody would even notice that our nose is a little too big... On the contrary - our nose can become a part of this style and... ok, you got me :)

   So yeah, now you know a little more about weird me - I LOVE TO WATCH MEN DRESSED WELL. Men with beards, mustache, all this kind of things. And no, I don't want to marry one, who is similar to Wooster (but I don't mind one day) - it's just they please an eye and bring some difference to our [sometimes] grey routine.

  And don't blame me, it's just my opinion :)

  Such a small Friday confession...

  xoxo, Mia

For Those, Who Are 20-Something

    Being at the age of twenty-something is, probably, the very best and extremely short moment. This is why it needs to be used. This is the time when: 1) you're old enough to be able to make your dreams real and 2) you're not too old to realize some things will never happen.

   This is the time for biggest ups and downs ever, the time when most important life lessons and learned. Well, great time, no doubts.

    So what about the dreams? Today I had a walk with a friend of mine - we were coming back from work and each of us had some small business to do downtown, so we were running near the Opera House and we saw a guy (standing in a gloomy Krakow street, it almost rained and was for sure not-not nice), he was approaching random people in the street, trying to sell something. I personally hate this thing (when anybody wants to sell/ask/give me smth this way) and I behave quite indifferent (not to say rude hehe). We passed him, and Viki told, that this guy is selling his own book and that he can be found at that place quite often and just does marketing this way.

    Well, this may look stupid from first sight, isn't it? I mean, what is the point? What is the chance, that he'd earn real money, doing this? I don't think it makes sense.

    But what if one day, standing like this, looking ridiculous, he'd meet a strange guy - a director, looking for an unusual scenario for a film, or a weird owner of a huge bookstore? What if this director is looking for a story with a strange author's background? What if he signs a contract for next book? Or a film, based on his writing? Can be, this actually CAN happen.

     Maybe this funny guy doesn't have such ambitions (or maybe he has), maybe he just wants to sell two books to someone, who'd feel sorry for him, but at the same time - big things can come.

     We talked about it for a while, then we forgot. But I keep thinking about it. 

    How many people I know with talents, with huge potential, with the ability to do something nice, useful, interesting, something-to-make-them-happy. But they don't really do it. Why? Not because they are lazy. Because they don't believe that trying - is already a first step. They gather all the good ideas in a big black box (called "lost hopes") and put it on the top shelf in the wardrobe, so nobody could get it). When they grow old, they will take it out and look at all those things with a regret, and that will be already a very very sad story.

    Pffff, how many times we'll have to fail before we make it? A lot! How many times someone will laugh, because we tried and failed? A lot! To say I don't care - would be a lie. I care. Everyone cares when fails because it seems like the end of the World. It feels like "I will never be fine again and so on, and so on". Personally when I fail (in anything and it happens not so rarely) - I see my whole life being ruined like a house of cards, every detail in life sucks, no way out, I can continue the list, but I will better stop.

     Of course things move on, and next day brings new people, new chances and life doesn't stop at all. 

    But I still think of this man, selling his book and I start wondering - what is it about? Maybe I'll go and buy it next time :)

    Coming back to inspirations and to the fact, that everyone should do something (!), just a few photos from last weekend in Forum Przestrzenie at a festival of retro staff Kogel Mogel. Just an example of people doing something they like :)

It's All About The Attitude

    Ви коли-небудь запитували себе - звідки беруться всі наші невдачі і звідки всі перемоги? Це я так, взагальному. Ясно, що зараз ви скажете мені про 100500 побічних факторів, які впливають на наші так звані "білі і чорні полоси". Але абстрагуючись від деталей, що має найбільший вплив? Елементарно і просто - ми самі.

   Як ми думаєм, що говоримо, що робимо, люди, яких впускаєм в своє життя і ті, кого  з цього життя викидуємо... Все це збирається докупи і робить нас нами. Потім це все ще й множиться на наші амбіції... І Voi La!

  Я зовсім не мрійниця. Коли мені було сім років, я з ранку до ночі говорила батькам, як я буду жити і ким хочу стати. Це не було мрією, це було свідомим рішенням семирічної дитини, всі з мене сміялися. Сміялися, коли мені біло сім. Коли мені стало сімнадцять і було очевидно, що погляди не міняються і я не збираюсь "дивитись на речі реально", батьки почали хвилюватись. Коли мені було 20 тато почав впадати в паніку, бо все було як і раніше. І скажу я вам, то не були прості часи. З однієї сторони я розуміла, що є люди, які прожили на світі значно більше ніж я і знають теж значно більше. З іншої сторони я слухала себе і чула, що я хочу або все, або нічого.

   Я ніколи не хоітла (і ніколи не могла) бути десь посередині. Для мене немає великої різниці, чи я добра чи погана. Тілки не посередність, це мене просто добиває...

   Тепер мама з татом з мене не сміються, тепер вони мене підтримують, бо бачать мене щасливою, і бачать, що багато всього попереду.

   А ще мені зараз 24. Багато змінилося і надалі змінюється на очах. Моє життя два роки тому і зараз - то велика різниця і це мене дуже тішить. Я вивчила багато нових речей. Я нарешті починаю усвідомлювати свої мрії, бажання більш глибоко. Якийсь час тому я б скзаала, що хочу бути багатою. Я і досі хочу. Але раніше я не мала конкретних уявлень, як я хочу це зробити, а як не хочу. Зараз я це знаю.
   Я б теж сказала - о, я хочу бути щасливою. Але так само якби хтось спитав, чого конкретно я хочу - важко було б відповісти. Тепер ні, тепер не важко.
   І так, зараз я знаю всього значно-значно більше і це надає впевненості. Правда теж така, що це зовсім не допомагає уникати помилок і розчарувань, цього мені теж вистачає. Але хто не робить помилок?

   А тепер я підходжу до наступного етапу в житті - визначеність. Просто робити те, що нам хочеться, а чого ні?
    Як там кажуть? Love what You do, do what You love! Ну, ви мене розумієте :)    Чому я взагалі почала про це думати? На останніх вихідних я відвідала молодіжну ярмарку польських дизайнерів інтер'єру і я подумала "вааау ці люди справді роблять круті речі". Знаєте яка там атмосфера? Точно не така як в корпо. Дивишся на людей навколо, а вони... а вони Love what They do, do what They love!   Це таки надихає. Це таки нагадує, що життя полягає якраз в тому, щоб робити важливі речі. І я не кажу, що всі мають стати дизайнерами. Я, на приклад, люблю фінанси, але фінанси теж можуть бути різні :)
   Я просто веду до того, що нам необхідно пробувати, пробувати кожного разу, коли з'являється найменша можливість, пробувати навіть коли шанси близькі до нуля (бо близькі до нуля - це ще не нуль).
   Окрім цього - в мене новий грандіозний план і він просто повинен бути успішним. Зробити щось корсне з хорошої ідеї - це подвійна хороша ідея :)
    І на закінчення кілька фото з ярмарки, про яку мова йшла вище TARGI ZAPROJEKTOWANI    

p.s. bigthingstocome

#bigthingstocome

Crossing The Moments

І на додаток відео, яке дуже навіть непогано мотивує до всього:) Як виявилось, цей виступ Джобса давно популярний в інтернеті, але я побачила його декілька днів тому. Мені сподобалось. Все-таки є люди, які можуть навчити більше, ніж навчання в університеті. І події, які можуть дати набагато більше досвіду.

Inspiration

Обожнюю літо за кольори і можливість пофантазувати. Чекаю. Скоро буде. А ще я хочу на природу. Хочу лежати на пляжі. Хочу ніжитись на сонці. Хочу черешні і полуниці. Хочу щастя. Простого довгоочікуваного щастя, я відчуваю. що воно вже зовсім-зовсім близько.

Shopping Mood

Я не знаю, яким чином я стерла всі останні публікації, але це мене злегка засмутило) Суть була в тому, що нічого так не піднімає настрій, як хороший похід по магазинах) Поганий настрій як рукою знімає))

Досить купити навіть якусь дрібничку, але переміряти весь магазин - то святе діло)) І чудово знімає стрес))