Власне кажучи, це останній мій пост. А точніше - останній в такому форматі. Я вирішила, що все-таки я хочу спробувати зробити з цього скромного хоббі щось більше. Ясно, що я не стану фешн-блогером з мільйонними переглядами сторінки, але в мене є нова концепція чи ееее... як би це назвати :) Ця ідея давно зароджувалась, але я не була впевнена до кінця.
Ну що ж, принаймні спробую... Подивимся, що з цього вийде. Як максимум - щось вийде, як мінімум - зрозумію, що на це не варто витрачати часу.
Ліричний відступ залишаємо і переходимо до теми. Цей пост - логічне продовження попереднього, де я писала про речі на поличках і як важко і важливо тримати там порядок. Знаєте, пройшов всього лиш місяць з того часу, як я це писала, а в житті ніби пройшло тисячу років... Так от сиджу, згадую момент, коли писала останню публікацію і розумію - я вже не та. Всього тридцять днів змінили моє життя. Дуже жорстоко і дуже повчально.
Мій гіркий (але неймовірно корисний досвід) останніх подій наштовхнув мене написати кілька слів про... Ні-ні-ні, не про погане саме в собі, а про неймовірну цінність, яку воно приносить (парадоксально, а?)
Я нещодавно винесла з життя дуже важливий урок (який тепер завжди допомагатиме мені в житті) і я хочу поділитись з кожним, хто це прочитає: коли з нами стається щось погане, коли все навколо валиться, коли вставляють ніж в спину, коли здається, що це границя того, що можна витримати - так от, коли це все відбувається, ми генеруємо (як якась сонячна батарея) масу енергії. Це можна порівняти з маленьким ядерним вибухом всередині нас... Така-собі Хіросіма в душі.
І тут (!) цей момент. Саме в цю секунду стається найважливіше...
Так, стоп! По черзі. Повертаємося думками до моменту, коли стається щось дуже-дуже недобре і спробуємо "пропустити" це через себе. Що в цю секунду з нами відбувається? По-перше ми злі. По-друге ми відчуваємо себе дуже самотніми і взагалі ніби навколо нікого немає. Ми відчуваємо розчарування і пустоту. І ще - таке враження, що хтось наклав фільтри на все навколо - як в інстаграмі - все таке відразу чорноооо-біііііле. Жахливе відчуття, знаю. Особливо повертатися звідкись додому, падає осінній дощ, все, життя скінчилося.
І тут власне воно! Адже весь цей негатив - то енергія. А енергія має силу. Вона має дуже багато сили, і чим більше емоцій і негативу - тим енергії більше, тим вона більш концентровна, збирається в такий величеееезний згусток (по дорозі підбираючи маленькі "піздєци" як от, на приклад, запізнення автобуса, погана погода, зламаний ніготь і т.п. і т.д.).
Коли енергії стає забагато і вона в нас не поміщається... тут два варіанти і ми абсолютно в стані свідомо вибрати один з них. Перший - це дати волю цьому згустку накопичуватись до того моменту, коли він трісне і отруїть нас зсередини, надовго і дуже боляче. Тоді починаються оці всі славнозвісні депресії, розмови з психологами, сльози-соплі в подушку і ще цілий букет дуже "приємних" речей. Негатив притягує негатив і це все затягується в, як ми любимо називати, "чорну смугу"... Бла...бла...бла...
А є інший варіант, який полягає в тому, що потрібно в критичний момент зупинитись і сказати собі хватить. Після цього повільно випускаєм весь негатив з себе, робим з нього... ні-ні, не зброю (для чого нам комусь мститися?)... робимо з нього інструмент, за допомогою якого можна оооой як багааааато зробити. І я кажу вам це не як людина, яка це придумала, я кажу вам це як людина, яка це зробила. Про це буде вже в наступному пості, в іншому форматі, але повірте - тоді ви мені точно повірите. Я розкажу вам дуже цікаву історію про те, як на практиці від пункту А до пункту Б я перевірила правдивість цієї теорії.
Хороше питання - як це зробити? Бо, ясне діло, легко сказати - перетворіть негатив в позитив. Це майже як з води зробити вино, тільки не так буквально.
Як, як... Розслабитись - от як. Відпустити все, що нас тримає. Все ще буде - і погане, і хороше. Ми від цього не застраховані і до того ж, ніколи не знаємо, коли, що і в якій послідовності станеться. Може завтра ти виграєш джек-пот? А може дізнаєшся, що твій хлопець насправді гей, а тобою просто прикривається? Ну от скажіть, хтось від цього застрахований? Ні разу. Тому... Тому читайте вище ще раз, якщо з першого разу не запам'яталося :)
Я перестала чогось чекати. Я почала робити те, що хочу і не продумувати кожен наступний крок. Я не хочу більше розхитувати свій внутрішній маятник всякими непотрібними хвилюваннями, які не принесуть мені нічого крім зморшок і поганого кольору шкіри, а це явно не моя ціль.
Спробуйте ці дві речі. Спробуйте розслабитись і перетворювати погане в хороше. Спробуйте і побачите, ви буде в шоці, як це працює!
Викиньте все і всіх зайве/зайвих зі свого життя, як сміття. Ви ж не збираєте старі упаковки від кетчупу? Чому? Бо вони непотрібні. Так само є речі і люди, які, як і ці упаковки від кетчупу, - зовсім не створюють доданої вартості і тільки псують нам життя. Залиште те, що важливо і відпустіть життя... Воно вас приведе куди треба :)
