2013 Summary

Як би там не було, я вдячна 2013 року. Бо це був рік, за який справді багато що змінилося. Змінилося не навколо, а в мені - в моїй голові, в моїх емоціях, в моїх поглядах і почуттях.
Цей рік дав мені конкретні цілі на майбутнє. Цей рік дав мені принаймні дві речі, які були мені необхідні.
По-перше - конкретні цілі на майбутнє.
По-друге, шалені емоції, від яких крутилась голова і бракувало повітря (як пишуть в книжках).
За це я безмежно вдячна. І можу з впевненістю сказати, що все було недарма.
І най-най-найосновніше, що я зрозуміла - якщо стоїть вибір між робити щось чи не робити щось - завжди робити, навіть якщо є сумніви, навіть якщо це безнадійно на перший погляд (!). Немає нічого більш сумного, ніж прокоучувати в голов і про слова, які не було сказано і дії, які так і не було зроблено... Ризик - це завжди ризик, але рано чи пізно він виправдається для тих, хто не боїться і робить все з відкритою (!) душею. Це прекрасне відчуття:)

п.с. Не буду нічого писати про очікування від наступного року. Не буду більше нічого очікувати і не буду нічого планувати... Все станеться само собою:)

ITALY. Part I

    Довго в мене не було натхнення писати на цю тему, але нарешті воно Прийшло ( саме так - Прийшло з великої букви). Справа в тому, що голова була забита зовсім іншими речима, яких тепер немає - тому необхідно забити голову чимось новим, і Італія - дуже непоганий варіант.

   Добре подумавши, я вирішила написати про Італію у вигляді 50 окремих маленьких вражень - бо думок занадто багато, а я не хочу занадто  лишнього тексту. І якщо хоча б одній людині буде цікаво це почитати - я буду дуже рада. Або колись почитаю сама, тому пишу, поки враження відносно свіжі.

   Почну, мабуть, з того, що ця поїздка мала для мене особливе знначення. Це була відпустка мого "мозку" у всіх значеннях цього слова. Кажуть, що від проблем втекти неможливо - так ось, це неправда, і я це сама собі довела, провівши незабутній вікенд в Італії, забувши про все, що не давало мені жити в цей дикий період мого життя (я не перебільшую).

   Пора закінчувати зі вступом, бо інакше я ризикую затягнути цей пост настільки, що відпаде будь-яке бажання щось читати. Отже.
   1. Балкони. Один з моїх улюблених спогадів - це ранки, коли я виходила на свій балкон і дивилась на балкон навпроти, як відкриваються вікна і просинаються люди. Звичайні старі будинки мають незвичайний вигляд якраз за рахунок тих милих балкончиків.

   2. Італійська гостинність. Так сталося, що в Італії в мене є друзі (точніше один дуже хороший друг), якби не цей факт, то вражень в мене було б набагаааато менше. Я попала в справжню італіську компанію і в мене було відчуття, що я знаю цих людей сто років. Навіть тих, з ким перекинулась двома словами. Супер люди:) Якщо чесно, то їх темперамент нагадує мені мене:)

      3. Еспрессо. Як можна пити стільки кави і нормально жити?! Я сама страшенно люблю каву, але навіть для мене це було занадто. Пересічний італієць випиває десь так 5-6 порцій еспрессо щодня, при чому кава для них - то не те саме, що для нас. Ніхто не заливає дві ложки якої-небудь фігні кипятком. Ні один італієць цього б не зрозумів. Має бути справжня кавоварка, справжня кава і справжнє еспрессо.
      4. Курити по італійськи.  Знаю, це не найбльш повчальний факт, але не можу промовчати на цю тему. Я так багато курила, то жах! Але це було так нормально. Курять майже всі і ніхто на це дико не реагує. Перший раз в житті я відчувала себе суперкомфортно посеред вулиці з сигаретою. Це дивно, але було круто чомусь:)
    5. Світлофори. О так, це окрема історія. Я перший раз бачила жовте світло для пішоходів. Але фіг з ним. Я в принципі не зрозуміла, для чого там світлофори, якщо на них ніхто не реагує. Кожен раз, коли ми переходили дорогу я думала про одне: хто буде швидшим - ми чи водій тої машини, яка летить на нас. Ура, ми всі рази вигравали, саме тому я маю можливість писати це зараз.
    6. Італіська кухня. Ну ясно, що це мало бути в списку. Про це кожен знає, тому нема навіть сенсу щось писати. Італійці вміють готувати і це СМАЧНО!
    7. Дуомо. Це, мабуть, перше, що асоціюється з Міланом в туристів. Я не з тих туристів, які цікавляться архітектурою і всякими такими штуками, але цей собор реально щось. І це треба побачити вживу! Один тільки той факт, що він будувався протягом 600 років мінімально вражає.

Наталя обрізала мені ноги, я досі не можу цього пережити:)

     8. Надокучливі "діти Африки". Ну це рально жесть. Я такого ніде не бачила. Просто на кожному кроці афроамериканці намагаються втюхати тобі що-завгодно - запальнички, дурнуваті іграшки, саморобні браслети з ниток і той список можна продовжувати до завтра. При чому роблять вони це настільки настирливо, що народ постійно ведеться!
     9. Як мене прокляли. Продовжуючи тему "дітей Африки", мушу признатись, що я теж ідіотка. Коли я вийшла на площу перед собором Дуомо, до мене причепився чувак, який намагався зав'язати не моїй руці якусь нитку з криками, що це подарунок. Соломія, звісно ж, в перші три секунди не зорієнтувалась, а на четвертій вже було пізно. Наступний момент не дуже приємний, бо я не збиралась давати за цей подарунок 20 євро:) Отак мене послали на центральній площі Мілану, але це єдиний неприємний спогад за всю поїздку, тому не страшно:)
   10. Ніхто не п'є чай. Нам, українцям, того нє панять. Коли я запитала знайомого, де він на кухні тримає чай (треба було бачити вираз його лиця в цей момент), він сказав, що не пам'ятає, але десь точно мусть бути, бо взимку інколи таке стається (в вигляді винятку), що він робить собі чай, але має бути страшенно холодно і ніяк інакше чай не п'ється:)
   11. Велосипеди напрокат. Центр міста переважно пішохідний, а ще він досить великий за розмірами. Тому дуже навіть звичайна справа зустріти модного чувака в дизайнерському костюмі, який вертається з обіду на велосипеді. Я б сама так їздила. Велосипеди дуже зручно орендувати, треба мати тільки кредитку і ноу проблем - повне самообслуговування.

   12. Basilica di San Lorenzo. Як мені сказали, вдень там пусто, а вночі - збирається купа народу і всі двіжують-двіжують-двіжують. Взагалі вся вулиця класна, на кожному кроці бари з дешевим алкоголем, шо ще треба для повного щастя:) Своя атмосфера, якщо будете в Мілані - обов'язково прогуляйтесь, це бічна вулиця від центру.

     13. Віконниці. Що характерне для Італії (і це мені дуже подобається) - це стиль у всяких дрібницях. Ніби нічого особливого, але те, як в них закриваються вікна отими дерев'яними кольоровими штуками - дає свій ефект. Дуже навіть естетично і круто. Ще мені подобається, що це дуже контрастує з нашим "українським" ходом думок - хто поставив більше пластикових вікон - той крутєйший (особливо якщо ці вікна тупо не вписуються в архітектуру центру).

     14. Всі дивляться в очі. Я взагалі люблю дивитись людям в очі. Але особливо тут, в Кракові, я до цього не звикла. Тут ніхто ні на кого не звертає увагу на вулиці, всі такі страшно в собі, що аж нецікаво. А коли йдеш по Мілану і їси гамбургер, італієць спокійно може буквально заглянути тобі в рот, бо йому цікаво шо там в тебе - курка чи щось інакше. А ще всі роблять компліменти на кожному кроці, і це так мило, і настрій хочеш-не-хочеш піднімається.
     15. Гарні дівчата. Не знаю, як хто, а я отримую задоволення, коли дивлюсь на гарних людей. А італійки гарні переважно.
     16. Стиль. Продовжуючи ту тему - навіть якщо італійка не особливл гарна від природи - вона може виглядати полюбому круто! Бо стиль в італійців в крові.

Я намагалася сфоткати чуваків в костюмах, але чомусь фотка розмита, дуже шкода:(

      17. Castello Sforcesco. Це, напевно, друге після Дуомо місце, яке гугл рекомендує побачити в Мілані. Миле місце. Звичайний собі замок, але нам страшенно повезло з погодою і ми валялися годину на траві (всі там так робили). Після багатогодинного марафону по місту це було дуже в тему.

Зачіска і мейк в мене, канєшно, повне гімно:) Зато я тут щаслива людина:)

     18. Як ми провтикали гроші. Поки ми гуляли по теренах того замку, до нас пристав, я підозрюю, індус (хоча я можу помилятися). Він був смішний і трохи ненормальний. Страшенно хотів фотку з нами. Навіть гроші пропонував. Я відмовилась, а потім подумала, що можна було непогано заробити. Але було пізно, він все-одно добився свого і сфоткав наші спини. А потім похвалився своїм шедевром:)
     19. Мова. Чорт, італійська звучить круто! І пофіг, що це не найпопулярніша мова, я буду вчити її. Відразу ж після Різдва, коли вернуся зі Львова:) Може навіть на курси піду, але вивчу точно!
      20. Паста. Я навіть не буду перераховувати всіх видів, досить зайти сюди і зрозуміти, що про пасту і макарони ми нічого не знаєм: LIST OF PASTA. До речі, дуже навіть пізнавально і можна вивчити декілька нових слів:) Що-що, а готувати італійці вміють. Я їла домашню карбонару і мушу признатись, що це було смачно:)

        21. Aperitivo. Уххх, одне з найкращих місць в Мілані - це райончик біля каналу Naviglio Pavese. Обов'язково поїдьте туди на вечерю, якщо будете в тих краях. Там дуже-дуже круто! Але там не просто гарно. Там є такі затишні ресторанчики, де ти платиш за алкоголь (пиво або вино), і до цього отримуєш шведський стіл з величезним вибором страв абсолютно юезкоштовно. Тобто, наїстися до напівсмерті можна за 8-9 євро, що просто смішно для італійських цін. Якість їжі, звісно ж, трохи гірша, ніж в ресторанах, але все-одно смачно. Багато сирів, піца, різні види м'яса, паста, фрукти і навіть фонтанчик з шоколаду:) Пам'ятаю, я ледве встала з-за столу.

     22. Як бути дельфіном. А ще на тій вуличці ми знайшли милий магазинчик з секонд-хендними книжками по 2 євро. Я купила книжку про дельфіна, яку обов'язково прочитаю:)

     23. "Ревізор". На центральній площі Мілану ми знайшли сліди Олі Фреймут. Ніколи не дивилась ту передачу, як і телевізор взагалі. Але те, що італійці вчіпили той золотий сертифікат прямо в серці Мілану - це мило. З іншої сторони - їх можна зрозуміти, враховуючи наплив багатих руссо турісто, які готові платити 20 євро за каву. Ресторан, мабуть, хороший. Але я там не обідала:)

    24. Сучасне мистецтво. Я ніколи особливо не цікавилась музеями, але ми випадково зайшли в музей сучасного мистецтва, прямо на центральній площі біля Дуомо, вхід виявився безкоштовним і ми долучились до культурної спадщини світу. Ну що ж, мій улюблений експонат це  Merda d'artista :) Був такий чувак Пьєро Мандзоні. Він стверджував, що все, що виходить (буквально) з митця - це все мистецтво. Можете уявити, що в цій чудо-бпночці. Також можете перевірити в Вікіпедії, якщо не вірите:)

    25. Те, що я люблю найбільше. А тепер маленький контраст на десерт:) Незважаючи на те, що батьківщиною шокодаду швидше можна назвати Бельгію або Швейцарію, в Італії теж багато класних солодких щтучок. І виглядає це все дуже апетитно:)

    На цьому, мабуть, я закінчу першу половину італіської історії. В мене залишилось ще рівно 25 пунктів, про які я обов'язково напишу. Так що, це ще не все:) 

Monday Morning Philosophy

      Things don't just happen in this world of arising and passing away. We don't live in some kind of crazy, accidental universe. Things happen according to certain laws, laws of nature. Laws such as the law of karma, which teaches us that as a certain seed gets planted, so will that fruit be.

Sharon Salzberg 

Kodaline - High Hopes (Acoustic from Paris)

Why I Like Poland #1

   В 1:19 ночі я зрозуміла те, чого не помічала останні півтора місяці. Один з міні-нюансів, які змінюють життя, при чому - в кращу сторону. Дякую Кракову за те, що я перестала бути МАТЕРІАЛІСТКОЮ. Ура-ура. Не знаю, що саме конкретно на це вплинуло, але це сталося. І як же ж комфортно з цим жити. Це, звісно, дрібниця і кожного дня я цього практично не помічаю, але бувають моменти, коли відчувається таке полегшення:)) Можливо, мало хто мене в цьому зрозуміє і взагалі - про що я тут говорю, але я точно знаю, що це круто!!!

Golden Autumn In My New Hometown

     Всім знову привіт! Пишу цей пост з невеликим запізненням в декілька тижнів, так як раніше ніяк руки не доходили. Почну, мабуть, з того що так... Так, на даний момент я відчуваю себе в Кракові як вдома. Але, знаючи себе і той ритм життя, який в мене тут зараз, - не впевнена, що буде далі. Можливо вже після Новго Року моєю мрією буде повернення до Львова. Або може навіть не до Львова, хто зна...
    Але зараз не про це. Зараз про те, які гарні тут бувають місця. І як виглядав жовтень в Кракові

    Якщо хто-небудь збирається до Кракова - можу порадити це місце. Називається Закшувек (Zakrzówek), знаходиться зовсім недалеко від центру міста, прямо туди їздить автобус. Це щось на зразок кар'єру, на дні можна знайти старі автомобілі і автобуси. Наскільки я знаю, там навіть можна позайматись дайвінгом, але звісно в теплу пору року:) 

   Дуже спокійне місце. Особливо восени, коли падає листя і все таке...Можна спокійно посидіти на березі і подумати про щось хороше, або не дуже хороше:)

   p.s. На третьому фото ми з Паславським, нічого такого не подумайте хаха. А то я переглянула всі фото ще раз і мені здалося, що та фотка попахує рамантікою:)) Насправді я довго мучилася, щоб заставити його нормально зі мною сфоткатися:))) Просто ми там мілашкі:)

   p.p.s. Наступний пост - про Італію:) Сподіваюсь, що до мене прийде натхнення і я напишу про всі-всі-всі неймовірні речі, які там відбувалися:) Всім гарного дня!

A Kind Of Belgian Salad:)

    Уххх давненько я не писала нічого путнього. Насправді бувають такі періоди, коли зовсім не хочеться. Навіть не так. Зараз такий період, коли нічого-нічого не хочеться розказувати про своє життя. Залишити особисте особистим, і для початку самій у всьому до кінця розібратися. Час змін. Змін, незалежно від обставин, змін самих по собі.
    Але от про салат, який недавно я для себе "відкрила" я просто не можу змовчати. Чомусь він мав назву Бельгійський (там, де я його пробувала). Не знаю, чи в Бельгії такий їдять чи це просто така назва, хоча це в принципі неважливо.
Так от, ділюсь рецептом - обов'язково спробуйте, коли потягне на кулінарію:)

Нам пригодиться:
Салат-айсберг - 1 штука;
Грецькі горіхи - 12 штук;
Синій виноград - 1 грона вистарчить;
Груша - 2 середніх штуки (можна брати консервовану або свіжу, але м'яку і стиглу);
Сир з пліснявою - 200г;
Грінки (краще, якщо зробити їх самостійно, підсмаживши велику булочку на сухій пательні);

Для соусу:
2 ст.л. гірчиці (не лагідної);
2 ст.л. меду (бажано не занадто солодкого, тому з ним обережно:) );
Сік з половини лимона;
Всякі-різні прованські трави (за смаком).
Всі інгрідієнти для соусу перемішуємо до однорідної маси (ну, всі ж знають, як виглядає соус).

І тепер все просто - ріжемо салат айсберг, грушу кубиками, виноград розрізаєм по половинці, горіхи не дуже дрібно - перемішуємо. Трошки солі і перцю, як хто любить.
Грінки кладемл зверху, поливаємо соусом.
Дуже-дуже смачно, в мене тут всі зацінили:) Polecam! Smacznego:))

п.с. Ну і, звісно ж, я не могла стриматись, щоб все це не сфотографувати. Як би не змінювалось моє життя, любов до фотоапарата залишається незмінною.

September Inspiration

     Осінь для мене завжди - це такий період, коли мені хочеться сидіти вдома, під ковдрою і нікуди не виходити. Мені зовсім не приносять задоволення вечірки, пригоди і походи по магазинах. Ну зооовсім не цього мені хочеться. Ці останні Десять Днів у Львові я планую провести в своїй улюбленій кімнаті:) Потім знову почнуться переїзди, стільки нових планів на жовтень-листопад і осінь обіцяє бути дуже насиченою. Тому я взяла такий-собі тайм-аут і просто відпочиваю (в перервах між роботою, звісно ж).
    А ще є бажання читати книжки, чого давно зі мною не було. Знаю, знаю, зараз це не дуже популярно і не особливо модно. Але в цьому явно щось є. І якщо читати і думати, то можна багато корисного для себе взяти - якогось життєвого досвіду, прийти до якихось висновків. Звісно, якщо читати правильні книжки:)
   Випадково в facebook наткнулася на сайт, посилання на мій профіль нижче:)
                       http://www.goodreads.com/user/show/24020507-solomiya-havryshko
   Дуже класна штука для любителів літератури, і ще -для любителів почитати всякі-різні фрази і цитати.
   І на кінець - декілька фраз з тих, що дали мені привід задуматись і перечитати їх хоча би двічі:)
   Всім бажаю результативної осені, всім бажаю цієї осені дізнатись щось нове і важливе !!!

“ I've learned that no matter what happens, or how bad it seems today, life does go on, and it will be better tomorrow. I've learned that you can tell a lot about a person by the way he/she handles these three things: a rainy day, lost luggage, and tangled Christmas tree lights. I've learned that regardless of your relationship with your parents, you'll miss them when they're gone from your life. I've learned that making a "living" is not the same thing as making a "life." I've learned that life sometimes gives you a second chance. I've learned that you shouldn't go through life with a catcher's mitt on both hands; you need to be able to throw something back. I've learned that whenever I decide something with an open heart, I usually make the right decision. I've learned that even when I have pains, I don't have to be one. I've learned that every day you should reach out and touch someone. People love a warm hug, or just a friendly pat on the back. I've learned that I still have a lot to learn. I've learned that people will forget what you said, people will forget what you did, but people will never forget how you made them feel”
  Maya Angelou

“Only once in your life, I truly believe, you find someone who can completely turn your world around. You tell them things that you’ve never shared with another soul and they absorb everything you say and actually want to hear more. You share hopes for the future, dreams that will never come true, goals that were never achieved and the many disappointments life has thrown at you. When something wonderful happens, you can’t wait to tell them about it, knowing they will share in your excitement. They are not embarrassed to cry with you when you are hurting or laugh with you when you make a fool of yourself. Never do they hurt your feelings or make you feel like you are not good enough, but rather they build you up and show you the things about yourself that make you special and even beautiful. There is never any pressure, jealousy or competition but only a quiet calmness when they are around. You can be yourself and not worry about what they will think of you because they love you for who you are. The things that seem insignificant to most people such as a note, song or walk become invaluable treasures kept safe in your heart to cherish forever. Memories of your childhood come back and are so clear and vivid it’s like being young again. Colours seem brighter and more brilliant. Laughter seems part of daily life where before it was infrequent or didn’t exist at all. A phone call or two during the day helps to get you through a long day’s work and always brings a smile to your face. In their presence, there’s no need for continuous conversation, but you find you’re quite content in just having them nearby. Things that never interested you before become fascinating because you know they are important to this person who is so special to you. You think of this person on every occasion and in everything you do. Simple things bring them to mind like a pale blue sky, gentle wind or even a storm cloud on the horizon. You open your heart knowing that there’s a chance it may be broken one day and in opening your heart, you experience a love and joy that you never dreamed possible. You find that being vulnerable is the only way to allow your heart to feel true pleasure that’s so real it scares you. You find strength in knowing you have a true friend and possibly a soul mate who will remain loyal to the end. Life seems completely different, exciting and worthwhile. Your only hope and security is in knowing that they are a part of your life.”
 Bob Marley

“I love to see a young girl go out and grab the world by the lapels. Life's a bitch. You've got to go out and kick ass.”
 Maya Angelou

31/08/2013

 

 Ну що ж, останній день літа добігає кінця. І коли я сіла писати цей пост - на годиннику 23:58 і це трохи сумно. Сумно, бо літо пройшло справді непомітно. Взагалі варто б вже звикнути до того, що час жорстокий і ніколи нікого не чекає. Треба жити моментами, а не втрачати їх. 

   Для того, щоб не налаштовуватись на ностальгійні ноти, не буду зараз думати і писати про те, що мені справді хочеться і думається. А то, як кажуть, - як осінь зустрінеш - так її і проведеш. Я віддам перевагу позитивній зустрічі.

   А позитив все-таки є! Незважаючи на всякі там нюанси, через місяць я їду-їду-їду. І цього разу, мабуть-таки надовго. Але знов-таки, про це теж думати поки не хочеться, ще цілий місяць попереду.

   Отже, щоб не заходити далеко в роздуми, що може зайняти добрий шматок ночі і в результаті буде зовсім некорисним, краще складу свій чек-лист на осінь, яка вже почалася.

    #1. Ніщо так не може підняти мені настрій в дощовий осінній день, як Покупки Моєї Мрії. Тому я склала такий-собі список того, що купити мені просто життєво необхідно і буду мати привід зайвий  раз порадіти беззмістовним дрібничкам:)

    #2. Габріель Гарсіа Маркес. Так-так, я вирішила, що осінь 2013 чомусь неодмінно має бути з ним пов'язана. Я вже скачала собі "Сто лет одиночества", і тепер залишається тільки покінчити з "Інферно" Дена Брауна, яку я щось ніяк дочитати не можу.

    #3. Спортзал. Чорт, за все літо в мене зовсім не було часу повноцінно ходити в спортзал, враховуючи ідіотський графік роботи і не тільки. Тому в жовтні в мене буде прекрасна можливість все виправити.

    #4. Червоний! Це може не дуже нормально, але за це літо стриманість в макіяжі і манікюрі на роботі так мене дістали, що я страшенно хочу чогось яскравого:)

p.s. Це далеко не повний перелік, але для початку вистачить :)