The Hangover. Yaremche Version :)

     Шкода, що все хороше так швидко закінчується. Я не розумію, хто придумав таку дурну закономірність? Чому на роботі час тягнеться як вічність, а коли вибираєшся на який-небудь відпочинок, все проходить один коротенький момент? Ну це ж зовсім несправедливо зі сторони вищих сил:) 

    Отже, попереду ще два затяжних робочих місяці, і треба налаштуватись на правильну хвилю - на дуже серйозну робочу хвилю:) З однієї сторони, зовсім немає до цього натхнення, а з іншої - на горизонті видніються деякі зміни, тому терпіти будні стає з кожним днем якось легше.

    І, в кінці кінців, вперше за два останні роки я їздила в Карпати, юхуууу:) Зрештою, така дрібниця, просто два дні на природі без інтернету і телефону, без хлопців (не враховуючи прекрасних яремчанських легінів хаха: ). Ну от, два дні, за які вдалось просто розслабитись і ні про що не думати. Дуже хороша розрядка вийшла. Я раніше думала, що бабські вечори добре влаштовувати тільки в клубі якомусь, але дівішнік в Яремче - це куди цікавіше. До того ж - дуже навіть корисно:) Тепер я вмію розпалювати вогонь і смажити шашлики самотужки, адже раніше в моєму житті це нелегке завдання завжди виконували представники сильної статі. Як виявилось - не так це вже й важко, правда баклажани ми все-таки недосмажили:))

     А ще такі поїздки - прекрасна можливість їсти все, що влізе і не відчувати докорів совісті, бо це ж від-по-чи-нок! Печена картопля в 2:00 ночі - якраз те, що треба для щастя!

   Ну, і нарешті, нарешті я сповна відчула на собі, що ж таке насправді українські дороги і що таке пробиті колеса на цих дорогах (взагалі дорогами це не назвеш, хіба що з сильною натяжкою). Тепер я з глибоким розумінням і солідарністю буду ставитись до тих людей, які страшними матами в три поверхи будуть покривати поїздки по просторах нашої країни чудес, о так.

    п.с. я так подумала, нема причин нарікати на будні. Тільки завдяки будням ми маємо можливість відчути, що таке відпочинок. Бо, по суті, ми ж відпочиваємо від чогось, бо інакше це слово втрачає сенс. Неможливо відпочивати, якщо ти нічого не робиш. Тоді це вже не відпочинок, а просто нічого-не-роблення, а це зовсім нецікаво і не приносить стільки позитивних емоцій:)

Short Review on Master's Degree

   Ненавиджу, коли мені не вдається заплановане. А ще більше ненавиджу, коли я сама у цьому винна. Бо не вистачає то мотивації, то сили волі, то ще чогось. Я мушу це змінити. Немає більшого задоволення, ніж перемога над самою собою. Нічого кращого, ніж зробити те, що здається неможливим - немає.

    А на фоні цих внутрішньоособистісних (чи як їх ще можна назвати) конфліктів між "хочу" і "можу"... На фоні цього літо проходить дуже швидко і непомітно. Що я встигла? Я встигла отримати свій диплом магістра. Ну все, тепер я дипломований бухгалтер :) От тільки відразу ж після того, як я отримала ту пластикову табличку з надписом "диплом", бухгалтер в мені помер. Навіть здох, я б сказала. Одне мене радує - це визначеність, однозначна визначеність у тому, що бухгалтера-аудитора з мене не вийде. Я зовсім не відмовляюся від кар'єри і хорошої роботи - це, як і раніше, головна ціль мого життя. Але, все-таки, робота має приносити за-до-во-лен-ня. Це ж половина нашого життя. Вибрати справу свого життя - це ж майже як вийти заміж (може не надто вдале порівняння, але щось у тому є). Так от, на цій мінорній ноті 16 липня 2013 року я назавжди попрощалася зі своїм майбутнім бухгалтера, якому не доля здійснитися:) І це мене дуже навіть тішить, тепер стільки перспектив. Як там було в одній із фраз "будь тим, ким ти хочеш бути".

Дві години на жарі 25 градусів в прекрасних чорних мантіях 50-го розміру:) Саме про це я мріяла з дитинства.

А ще, як виявилось, шапка для моєї голови замала. Я так і не умудрилася якось більш-менш адекватно її натягнути. Тому спочатку я була схожа на ідіота з якогось дурнуватого мультфільму, а потім я просто поклала її зверху на голову і вона злітала при кожному подиху вітру:)

Ну а це, беззаперечно, найбільш вдалий кадр :D

     Підсумовуючи мій випускний, окрім сарказму можу сказати і те, що все-таки ці 5 років не пройшли даремно. Багато що склалося так, як треба. Багато шансів упущено, але якби обставини склалися якось по-іншому, я б не була зараз там, де я є. А я задоволена своїм місцем під сонцем. Тому все класно. Все було так, як треба. І навіть ця посвята, яка багато в чому була кумедна і нагадувала якусь пародію на те, що ми бачимо в американських фільмах, - все-таки це був дуже милий символічний крок в новий етап життя. Ура:)

1-st of July

    Я понял одну вещь: чтобы любовь не прошла, в каждом должно быть что-то неуловимое. Не допустить пресности – нет, это не значит подстегивать себя искусственно созданными дурацкими встрясками, просто надо уметь удивляться чуду каждого дня. Быть щедрым и не мудрить. Ты точно влюблен, когда начинаешь выдавливать зубную пасту на другую, не свою щетку.

Фредерик Бегбедер