Коли ми думаємо, що можемо все - ми праві. Коли думаєм, що не можем нічого - праві абсолютно так само.
З такою думкою я сьогодні йду спати. Але спочатку я хотіла написати про інше:)
Дуже шкода, що в Україні в нас не популярні всякі різні навчальні семінари, коучінги і тому подібні штуки. Шкода, що наші успішні бізнесмени не горять бажанням поділитись своїм досвідом зі студентами (і не тільки, просто зі всіма бажаючими), не горять бажанням розказати про деталі і особливості того, як чогось досягти. На власному прикладі або на прикладі когось іншого, просто цікаво висловити думку і якось замотивувати тих наших студентів до чогооооось цікавого. Дійсно... Я коли згадую пари в Львівській політехніці (не всі, не хочу когось образити, але правда така - більшість до того відноситься) - це натуральна МАСАКРА, як люблять тут виражатися:) Зубріння книжок, писанина ідіотських і нікому не потрібних конспектів, які ще в житті нікому не пригодилися... Буееее, навіть тратити час на це не хочу.
Так от, на противагу Україні, в Польщі такі штуки досить популярні, ходять туди не заучки, які без того щоб визубрити пів книжки (де дебет, а де кредит) не проживуть, а досить цікаві люди.
Сьогодні чувак розказував просто свою точку зору на різні речі, на бізнес, на систему освіти... ну в нього був трохи, я б так сказала, "понос думок", але взагальному він заставив мене задуматись і за то йому дякую:)
Так от, думаю я про те, які в нас можливості. З однієї сторони, я росла в середовищі, де часто чула фрази типу "це неможливо" і "нічого не зміниться", але зараз я сформувала трохи іншу думку щодо цього, і вона дуже відрізняється від того, чого мене вчили і це мене тішить дуже-дуже.
Ясно, що є обмеження, ясно, що всі плани реалізувати не вдасться, так як одна подія тягне за собою іншу і плани часто міняються, такий-собі "ефект метелика", але якщо є ціль, якщо є бажанння, якщо є руки і ноги і голова на плечах - то чого не зробити з себе ту людину, яку ми хочем бачити в дзеркалі? Чого не зробити зі свого життя цікаву пригоду, про яку потім не пожалієш? Просто в правильний час і в правильному місці треба зробити правильні речі, або навіть навпаки - НЕправильні :)
І завжди пам'ятати, що ми можем більше! Після важкого дня - зробити ще шось корисне, добити себе повінстю, щоб потім відчувати абсолютне стовідсоткове втомлення, яке свідчить про те, що день був прожитий не даремно:)
От про це я подумала перед тим, як відключитися абсолютно від світу і спати-спати-спааати :)
П.С. ВСІМ ВДАЛОГО ВІВТОРКА, ЮХУУУУУ
З такою думкою я сьогодні йду спати. Але спочатку я хотіла написати про інше:)
Дуже шкода, що в Україні в нас не популярні всякі різні навчальні семінари, коучінги і тому подібні штуки. Шкода, що наші успішні бізнесмени не горять бажанням поділитись своїм досвідом зі студентами (і не тільки, просто зі всіма бажаючими), не горять бажанням розказати про деталі і особливості того, як чогось досягти. На власному прикладі або на прикладі когось іншого, просто цікаво висловити думку і якось замотивувати тих наших студентів до чогооооось цікавого. Дійсно... Я коли згадую пари в Львівській політехніці (не всі, не хочу когось образити, але правда така - більшість до того відноситься) - це натуральна МАСАКРА, як люблять тут виражатися:) Зубріння книжок, писанина ідіотських і нікому не потрібних конспектів, які ще в житті нікому не пригодилися... Буееее, навіть тратити час на це не хочу.
Так от, на противагу Україні, в Польщі такі штуки досить популярні, ходять туди не заучки, які без того щоб визубрити пів книжки (де дебет, а де кредит) не проживуть, а досить цікаві люди.
Сьогодні чувак розказував просто свою точку зору на різні речі, на бізнес, на систему освіти... ну в нього був трохи, я б так сказала, "понос думок", але взагальному він заставив мене задуматись і за то йому дякую:)
Так от, думаю я про те, які в нас можливості. З однієї сторони, я росла в середовищі, де часто чула фрази типу "це неможливо" і "нічого не зміниться", але зараз я сформувала трохи іншу думку щодо цього, і вона дуже відрізняється від того, чого мене вчили і це мене тішить дуже-дуже.
Ясно, що є обмеження, ясно, що всі плани реалізувати не вдасться, так як одна подія тягне за собою іншу і плани часто міняються, такий-собі "ефект метелика", але якщо є ціль, якщо є бажанння, якщо є руки і ноги і голова на плечах - то чого не зробити з себе ту людину, яку ми хочем бачити в дзеркалі? Чого не зробити зі свого життя цікаву пригоду, про яку потім не пожалієш? Просто в правильний час і в правильному місці треба зробити правильні речі, або навіть навпаки - НЕправильні :)
І завжди пам'ятати, що ми можем більше! Після важкого дня - зробити ще шось корисне, добити себе повінстю, щоб потім відчувати абсолютне стовідсоткове втомлення, яке свідчить про те, що день був прожитий не даремно:)
От про це я подумала перед тим, як відключитися абсолютно від світу і спати-спати-спааати :)
П.С. ВСІМ ВДАЛОГО ВІВТОРКА, ЮХУУУУУ
