Everyday Life #1

     На прохання декількох людей і в зв'язку з тим, що в мене появилось яке-не-яке натхнення до писанини, розкажу пару слів про все, що відбувається вже майже цілий місяць тут, на вулиці Вітольда Будрика:) І не тільки. 

     Почну напевно з того, як я тут опинилася. Тобто почну від початку. Мене декілька разів питали тут, як організувати навчальну поїздку в Польщу. Цього я точно не знаю, треба просто опинитись в правильному місці і в правильний час. Все організовувала моя кафедра, від мене вимагалось тільки прийняти рішення - їхати чи не їхати. Досі не визначилась, чи правильно я зробила, бо завжди треба від чогось відмовитись, щоб щось отримати. Або принаймні отримати плани на майбутнє і якісь слабкі перспективи. Не знаю, що з того всього вийде, це покаже майбутнє, наперід загадувати не хочеться.

     Мені згадуються слова з однієї пісні "це ненормально, коли все стабільно, ми ж тільки люди і постійно змінюєм темп". Якраз зараз в мене таке відчуття, ніби я конкретно змінила темп життя. А ще я потрапила в абсолютно незрозуміле для мене середовище і абсолютно незручні умови життя, але не можу сказати, що бачу в тому мінуси. Навіть навпаки. Зараз мені здається, що з чим нижчого старту я почну, тим краще в мене все вдасться. Принаймні мотивації щось робити в мене як ніколи багато, тому що завжди хочеться чогось значно кращого. 

     Тепер про інше. Я дуже люблю кудись їздити і бувати в нових місцях, але найбільше задоволення мені приносить, коли я не просто приїжджаю туристом в нове місто на три дні, а коли я змінюю місце надовго. Тоді вдається не тільки побачити щось нове, а й відчути себе зовсім по-іншому. Згадуючи ту ж Америку. Тепер, коли я ходжу вулицями Кракова (особливо по набережній Вісли біля Вавеля), я змушую себе повірити, що це моє місто і що в майбутньому тут буде ой як багато цікавого.

     Краків дуже нагадує мені Львів, тільки збільшений в декілька разів:) Трошки більше цивілізації, трошки далі на Захід, трощки більще культури, трохи більше розвитку. але загалом - дуже схоже. Магазинів тут більше і ходити на шопінг - одне задоволення. А ще тут водії автобусів - ідіоти, з одним таким я вже мала можливість познайомитись:) Всюди ж мають бути якісь мінуси)

      А ще мене нервує той факт, що я тут вже майже місяць і досі не була ні в яких цікавих місцях. Стільки планів, але як не одне, то друге - або дощ, або немає з ким піти або-або. В найближчому майбутньому я все-таки надіюся виправити ситуацію і найближчі вихідні провести якось по-людськи:)

      Ще мене розпитували про те, яке тут навчання, то про це я теж якось напишу. Думаю, скоро:) Єдине, чим можу похвалитись - цього тижня в мене були пари з 8 ранку до 6 вечора, при чому всі - з українським викладачем з львівським політеху. З нетерпінням дочекалась вечора п'ятниці юхууу!

 А так Соломія жарить млинці в 8 ранку після дня економіста, поки всі сплять як вбиті:))