Healthy Morning

По-моєму, один з найкращих способів побороти лінь і слабкість - це уявити, яку гордість за себе ти відчуєш, коли буде результат. Проблема тільки в тому, що часто результату приходиться довго чекати, або він не дуже очевидний, або навіть (о так,таке теж буває) - нам здається, що спочатку це зовсім не результат. Але не треба забувати, шо все шо ми робимо - все працює або на нас, або проти нас) І все, шо ми робимо (ну,майже все) - то ми робимо це для себе. Ходим в спортзал, читаєм книжки, пишемо дипломи, заробляєм гроші. Або не ходим, не читаєм, не пишем...

В мене просто інколи виникає проблема - мені не вистарчає мотивації, щоб щось зробити, кудись піти, прийняти важливе рішення. А потім я кажу собі (можу і вголос перед дзеркалом), шо мені це треба і як в тій фразі "хочеш завтра жити так,як і нші не можуть - роби сьогодні те, шо інші не хочуть". так є))

Але це був ліричний відступ, як завжди мій потік думок вклинився в основну тему) Я вже давненько нічого не писала. Немає зовсім часу, та й ідей бракує. Нічого особливого не відбувається,бо я повторюся - нема ні на що часу. Квітень потратився в мене на навчання і так сказати роботу...Зато я знаю, шо буде результат, і це піднімає мені настрій юхууууу)) Сьогодні знов мені нічого написати. Я проснулася в якомусь такому...такому домашньому настрої, згадала собі книжку "Cook For Two" і хоч то не зовсім в тему, вирішила приготувати шось смачненьке. Всім любителям більш-менш здорової їжі, раджу колись приготувати таку штучку) По-перше це дуууже швидко, по-друге - ууууу як смачно) 

Колись я думала, шо шпинат - це фуууу. Особливо враховуючи те, що я ненавиділа мультик про Моряка Папая, який його йолки-палки так сильно рекламував))

Але раджу попробувати, бо то реально смачно)) Напишу тут про нього, шоб потім не забути, ше якось приготую)

Нам треба небагато всього. Одну цибулю, трохи масла, трохи сметани, муки і багато-багато шпинату)

З того, шо я вичитала - шпинат краще жарити на маслі, а не олії, шоб він смак не втратив) І шоб це все мало весняний аромат)))

Спочатку ріжем дрібно цибулю і обжарюєм її на маслі, потім додаєм порізаний шпинат, всякі-різні спеції, кому шо подобається) Я обійшлася сіллю і перцем) Але чомусь мені здається, шо якийсь базилік чи шось у тому дусі - було би не зайвим.

Це все діло тушиться дуже швидко. І реально шпинату треба дуже багато, бо з такого велииичезного пакету, який я знайшла в холодильнику, на сковорідці залишилась якраз нормальна порція для, наприклад, кота) І то без десерту хаха

Так от, коли шпинат майже готовий, це тобто за хвилин 5, додаєм до нього сметану (перед тим до сметани варто дати ложку муки, шоб сметана не стала молоком). Перемішуєм то все і вуаля - здоровий сніданок готовий))

В мене вийшло приблизно шось таке)) Тільки сметани менше))

Такшо давайте переходити на весняно-літні продукти)) Смачного))

                                                                      To Be Continued... 

42 Days Left

Отак завжди. На годиннику 00:49, на столі - купа роботи, про яку я завжди говорю "пфффф, ціла ніч попереду". А я випадково зловила себе на думці, що рівно через 42 дні до нас прийде літо. Принаймні на календарі, з цим не поспориш. А поки за вікном ні то осінь, ні то весна, ні то фіг зна шо, я вирішила почати для себе зворотній відлік. І ще я вирішила до літа зробити 42 корисні добрі справи, і тоді (так виіршила собі я) літом мене чекає щось хороше. Ще не знаю шо, бо 42 справи ше поки не зроблені).

І хоч я довго-довго плювалася після минулорічної поїздки в чудо-місто Симеїз (не їдьте туди ніколи)...Так-от, зараз в мене ностальгія навіть за тою поїздкою) За морем-сонцем-і всім решта. Хочеться дрімати на пляжі, вмирати від жари і купувати кавуни на кримських бахарах)

Довольний дурень)))

Ялта. Довольний дурень дубль 2)

Coffee and Camera)

 Коли ми з Христьою - ми постійно фоткаєм) В мене на комп'ютері вже стільки наших спільних "фотопроектів" хаха шо скоро прийдеться купувати окремий ноут для них))) А ше я вірю, шо десь дуже-дуже глибоко в нас захований талант до фотографії)) От тільки він поки спить)) І ніяк не прорветься на волю і виходить в нас...ну шо виходить, то виходить)) По-моєму ми тут мілашкі))хаха одним словом - ми старалися)

Make PLANS - Not Dreams

Планувати, а не мріяти. Насправді все реально. Не раз в цьому переконувалася, переконуюся і планую переконуватися все життя. Юхуууу, вже є список планів на травень. Такий-собі "післядипломний список", який просто необхідно виконати і поставити галочки біля кожного пункту)) Deadline - 31/05/12. Час пішов.

We Could Be Heroes

Я точно знаю - поки я можу сама вибирати, як прожити наступний день - я маю бути щасливою. Робити те, що залежить від тебе - це кайф. Це головне, це вже перший крок до успіху. Відчувати, що все твоє життя - наслідок твоїх власних планів, дій, думок, навіть помилок. Це так само, як будувати будинок. І хоч, на перший погляд, результат не настільки очевидний - все якраз навпаки. Кожна секунда зараз і кожна секунда завтра - це і є той результат. І не треба ніяких стимулів, не треба вішати модних картинок на стіни, читати розумні книжки, шоб знайти причину встати з дивана і зробити хоч щось. Я завтра - це і має бути наш стимул. 

Якщо подумати - то кожен з нас теоретично через рік може бути мільйонером, може мати власний бізнес, може допомагати голодним дітям в Африці, та шо завгодно. Просто треба відчути свій потенціал, зрозуміти, що він реально існує. Його просто треба розвинути.

Кусок дерева може стати витвором мистецтва, якшо його правильно обробити, так само і кожен з нас)) Треба навчитись слухати себе і свої можливості) 

Ну от...Знову це зі мною - кожної ночі в мені просинається філософ і кожного разу він розганяє тараканів в моїх думках, при чому - з різних сторін і по-різному. Сьогодні я - позитивний філософ, що не може мене не радувати) Такшоооо на такій мажорній ноті піду я подивлюсь Travel Chanel перед сном і взнаю для себе шось нове, а засинаючи буду мріяти про всякі хороші штуки, які чекають на мене в майбутньому, в тому числі - і дуже-дуже близькому. 

А ше я на днях спекла імбирне печенько, все-таки кухар в мені не вмер=))) Аааа, обожнюю готувати. До речі, про потенціал - давно мріяла піти на курси кухаря, ну такі якісь експрес-курси. Цікаво, чи є у Львові шось схоже))

Зразу дитинство згадується чогось)) Як я з мамою таке робила коли мені було 5))

Так от, і ще. Завжди коли мені здається, шо життя...ну як би то пом'якше сказати - не вдалося)) Я дивлюсь ці три відео і переконую себе в чому?)))Правильно - в тому, шо все залежить від мене і своє Завтра я роблю сама))

So, here we go. Video number 1)

Number 2))

And the last one)))

Ну все, мотивуйте себе на здоров'я=))

What Tastes Good

Кухня - то напевно друге моє улюблене місце в квартирі після мого ліжка)) О так-так, я дуже люблю готувати. Особливо коли я сама вдома, ніхто мені не заважає і я можу зробити своїм домашнім сюрприз)) Напевно в мене інстинкт просинається - коли я весною майже нічого смачного не їм (кагбе скоро літо), так от - в мене з*являється непереборне бажання нагодувати інших)) Але це так, до слова.
А ше я люблю зависнути на YouTube на годинку-другу і подивитись отакі шикааааарні відео) На сніданок) Чи обід, але найчастіше - на вечерю))) Такшо смачного:))

Always Finish What You've Started

Знову мені не спиться, лежу собі на ліжку і не можу придумати гідне заняття, як провести ту ніч з суботи на неділю. Згадала собі, що починала писати в блозі, бо хотіла розказати про поїздку в Америку,про яку мене постійно розпитують. І не закінчила) Зараз якраз perfect time, щоб це зробити) Наскільки я пам*ятаю, то я зупинилася на тому, що ми приїхали до Столиці і лягли спати) Попереду ще було три незабутні дні, про які я ніколи не забуду...

Кажуть "побачити Париж і померти"...Ну, тут люди трохи перегинають палку, помирати в будь-якому випадку не треба. Треба жити і знаходити в тому житті шось прекрасне, серед всього різного, яке нас оточує))
Але побачити Капітолій - то варто. Я не велика прихильниця архітектури і не розбираюсь в ста тисячах стилів бароко-ренесансу, зато я читала Дена Брауна) Хто знає, той мене зрозуміє)
Поки була в Вашингтоні, реально відчула себе професором Ленгдоном. Особливо коли гуляла по нескінченних коридорах Капітолію, бібліотеки конгресу і таааак даааалі.
Одним словом - там є на що подивитися, але не буду скидувати сюди 100500 фоток, а то нецікаво стане. Краще зберіться і самі поїдьте в Дістрікт оф Колумбія))
Або на крайняк - гугл в допомогу))
В Капітолії взагалі можна гуляти годинами, а при виході вас чекає дуже продуманий хід - досить непоганий ресторанчик, де можна набратись сил після нереально пізнавальної прогулянки)

А ще виявилось, шо в центрі Вашингтона є ботанічний сад) Приємне відчуття - в 30-градусну жару погуляти в прохолодних Джунглях і Пустелі)Так кімнати називались. І орхідеї там прикольні))

Ага, таке не тільки в фільмах буває) Більше того - цю машину ми сфоткали біля головної будівлі ФБР.
Виглядає там все досить суворо, ми навіть не зовсім зрозуміли, де вхід в то Бюро))
Такшо все там серйозно. А ше я дуже-дуже довго хотіла побачити десь справжнього агента ФБР, але там не було ні душі. Тому я зробила висновок, шо вони просто маскуються і покинула ту ідею))

Ця фотографія кагбе не дуже в тему, на ній нема ніяких цікавих географічних місць. Але вона така нуууу я б сказла американська))
Бракує тільки прапора американського і ше орла американського))
І ше вона мені нагадує про Вашингтон як нішо інше. Це такі приємні відчуття - після реально довгого дня (бо наші прогулянки тривали по годин десять в день, шо витримати не так і просто) завалитися в велике ліжко після холодного душу)))

Замість фоток Білого Дому чи Монумента Вашингтона - Смітсонівський замок. Знову ж таки - любителі Дена Брауна мене зрозуміють. Це я про книжку "Ангели і Демони", до речі))
Там, правда, був Смітсонівський інститут. До нього ми не добралися, зато ми були ше в музеї з аналогічної назвою.
І де тільки ми не були, зараз навіть згадати тяжко.
Але той замок дійсно гарний. Вартий уваги, скажемо так) Бо, наприклад, в Білому Домі я зовсім нічого цікавого не помітила.

Смітсонівський Замок. ракурс номер 2. І просто така мила фотка. Остання фотка, пам*ятаю як зараз - після неї зразу фотоапарат викл((

І тут я безстрашно вилізла на ту штуковину, бо була переконана, шо то буде файна фотка) А всі наші мужики кричали мені "аааа Соля злізььььь". Але фотка на фоні Олівця (так ми називали монумент Вашингтона вдалася))

Такоє))

А тут ми з Тузом позуємо))
Це був наш останній день. Наші друзі приїхали з Нью-Йорка, такшо нам стало веселіше) І погода не могла не радувати - вона нарешті змилувалась і можна було спокійно пройти 500 метрів і не вмерти від жари без води))
Отак галопом-по-європах пройшли наші вихідні в столиці   одної з найвідоміших країїн) Ну шо можна сказати - від життя в Америці зовсім інше, ніж в нас. Не те шоб краще чи гірше. Просто - інше) І люди інші. Їжа інща. Ментальність інша. По-своєму прикольно. Але додому теж хотілося. Хоча зараз, згадую про всі свої можливості там і про всі пропозиції залишитись і часто навіть жалію)
Але то таке, майбутнє дуже непередбачуване і жаліти не варто. Ше стільки всього попереду))

І все-таки про найцікавіші моменти з тої поїздки, про найцікавіших людей і найцікавіше, шо зі мною було розказати не вдалося. Чесно, це залишиться тільки в моїй пам*яті хо-хо-хо) Все-таки треба лишити місце для чогось приватного) І для фантазії теж) Зате я в с воє задоволення згадала одне з найцікавіших літ в моєму житті))To Be Continued One Day=)