Always Finish What You've Started

Знову мені не спиться, лежу собі на ліжку і не можу придумати гідне заняття, як провести ту ніч з суботи на неділю. Згадала собі, що починала писати в блозі, бо хотіла розказати про поїздку в Америку,про яку мене постійно розпитують. І не закінчила) Зараз якраз perfect time, щоб це зробити) Наскільки я пам*ятаю, то я зупинилася на тому, що ми приїхали до Столиці і лягли спати) Попереду ще було три незабутні дні, про які я ніколи не забуду...

Кажуть "побачити Париж і померти"...Ну, тут люди трохи перегинають палку, помирати в будь-якому випадку не треба. Треба жити і знаходити в тому житті шось прекрасне, серед всього різного, яке нас оточує))
Але побачити Капітолій - то варто. Я не велика прихильниця архітектури і не розбираюсь в ста тисячах стилів бароко-ренесансу, зато я читала Дена Брауна) Хто знає, той мене зрозуміє)
Поки була в Вашингтоні, реально відчула себе професором Ленгдоном. Особливо коли гуляла по нескінченних коридорах Капітолію, бібліотеки конгресу і таааак даааалі.
Одним словом - там є на що подивитися, але не буду скидувати сюди 100500 фоток, а то нецікаво стане. Краще зберіться і самі поїдьте в Дістрікт оф Колумбія))
Або на крайняк - гугл в допомогу))
В Капітолії взагалі можна гуляти годинами, а при виході вас чекає дуже продуманий хід - досить непоганий ресторанчик, де можна набратись сил після нереально пізнавальної прогулянки)

А ще виявилось, шо в центрі Вашингтона є ботанічний сад) Приємне відчуття - в 30-градусну жару погуляти в прохолодних Джунглях і Пустелі)Так кімнати називались. І орхідеї там прикольні))

Ага, таке не тільки в фільмах буває) Більше того - цю машину ми сфоткали біля головної будівлі ФБР.
Виглядає там все досить суворо, ми навіть не зовсім зрозуміли, де вхід в то Бюро))
Такшо все там серйозно. А ше я дуже-дуже довго хотіла побачити десь справжнього агента ФБР, але там не було ні душі. Тому я зробила висновок, шо вони просто маскуються і покинула ту ідею))

Ця фотографія кагбе не дуже в тему, на ній нема ніяких цікавих географічних місць. Але вона така нуууу я б сказла американська))
Бракує тільки прапора американського і ше орла американського))
І ше вона мені нагадує про Вашингтон як нішо інше. Це такі приємні відчуття - після реально довгого дня (бо наші прогулянки тривали по годин десять в день, шо витримати не так і просто) завалитися в велике ліжко після холодного душу)))

Замість фоток Білого Дому чи Монумента Вашингтона - Смітсонівський замок. Знову ж таки - любителі Дена Брауна мене зрозуміють. Це я про книжку "Ангели і Демони", до речі))
Там, правда, був Смітсонівський інститут. До нього ми не добралися, зато ми були ше в музеї з аналогічної назвою.
І де тільки ми не були, зараз навіть згадати тяжко.
Але той замок дійсно гарний. Вартий уваги, скажемо так) Бо, наприклад, в Білому Домі я зовсім нічого цікавого не помітила.

Смітсонівський Замок. ракурс номер 2. І просто така мила фотка. Остання фотка, пам*ятаю як зараз - після неї зразу фотоапарат викл((

І тут я безстрашно вилізла на ту штуковину, бо була переконана, шо то буде файна фотка) А всі наші мужики кричали мені "аааа Соля злізььььь". Але фотка на фоні Олівця (так ми називали монумент Вашингтона вдалася))

Такоє))

А тут ми з Тузом позуємо))
Це був наш останній день. Наші друзі приїхали з Нью-Йорка, такшо нам стало веселіше) І погода не могла не радувати - вона нарешті змилувалась і можна було спокійно пройти 500 метрів і не вмерти від жари без води))
Отак галопом-по-європах пройшли наші вихідні в столиці   одної з найвідоміших країїн) Ну шо можна сказати - від життя в Америці зовсім інше, ніж в нас. Не те шоб краще чи гірше. Просто - інше) І люди інші. Їжа інща. Ментальність інша. По-своєму прикольно. Але додому теж хотілося. Хоча зараз, згадую про всі свої можливості там і про всі пропозиції залишитись і часто навіть жалію)
Але то таке, майбутнє дуже непередбачуване і жаліти не варто. Ше стільки всього попереду))

І все-таки про найцікавіші моменти з тої поїздки, про найцікавіших людей і найцікавіше, шо зі мною було розказати не вдалося. Чесно, це залишиться тільки в моїй пам*яті хо-хо-хо) Все-таки треба лишити місце для чогось приватного) І для фантазії теж) Зате я в с воє задоволення згадала одне з найцікавіших літ в моєму житті))To Be Continued One Day=)