Пишу поки не забула ті 4 неповторні і веселі місяці в Штатах)
Рівно два роки тому, коли я була на 2 курсі, мені в голову остатосчно вбилася нав*язлива ідея - я їду в Америку! Насправді, я думала про це ще зі школи, але не всерйоз, а як про далеку нездійсненну мрію...І тут, як сказала я више - 2 роки тому мрія стала реальністю і все, що залишалося - це наважитись і не втратити можливість.
Згадуючи весь той довгий шлях, мене аж мороз бере по шкірі, бо це було не так легко і на мою долю перепало більше випробувань, ніж для середньостатистичного студента в Америці:) Але про це пізніше. Нуууу, перший етап не настільки цікавий, тому напишу просто і коротко: це велика головна біль. Збирання документів, дострокова сесія, вибір роботи (який ми не дуже успішно зробили), одним словом - нудота одна. І навіть не було відчуття, що скоро буде Амрика) Відчуття з*явилося приблизно в той момент, коли за два тижні до від*їзду я в 8 ранку стояла під стінами скромного будиночка під назвою Посольство США
Вистоявши там не мало-не багато - годин 7, я без каменя на душі вийшла звідти з зеленою карточкою, яка була вершиною моїх бажань і означала одне - в Америку я їду!
Коли я повернулася до Львова всі мої флюїди щастя здуло вітром, бо наступного дня мене чекала чудова новина - наша з Олегом робота накрилася мідним тазом і їдем ми в різні кінці Америки і їхати туди чорт зна скільки з Вашингьону, куди ми завчасно купили квитки...Тут, признаюся, в мене був мінімальний нервовий зрив, мама свідок, і був би він в кожного, хто потрапив в схожу ситуацію. Ще одна вєсєлуха полягала в тому, що треба було придумати, як ж ми доберемся до тих наших чудових роботодавців. Дорбре, шо Америка - не Україна, і там можна все спокійно і безпроблемно зробити з допомогою Мережі Інтернет. На той момент ми не придумали нічого розумнішого, ніж скористатися автобусами Грейхаунд, такими "популярними" в штатах і такими розрекламованими в інтернеті.
На вигляд досить круто, ну правда ж? Але на тому сайті, на жаль не було вказано, хто їздить тими автобусами, але про це пізніше. Так от, знайшли ми маршрут і ніби заспокоїлися. Трошки. Але все було попереду.
Зараз, згадуючи всі ті "дитячі переживання" мені смішно і весело. І я навіть рада, що пережила то все, це навчило мене, що як мінімум з будь-якої ситуації є два виходи. Це правда.
Далі...Далі був Бориспіль і ніколи не забуду одного моменту - як ми отримали квитки і йдучи на посадку в літак я махала мамі рукою і усвідомлювала, що побачу її в кращому випадку через місяці 4, а то й довше. І приїду зовсім іншою людиною, бо думала, що Америка змінить мене. Дурна)
13 годин перельоту не пішли мені на користь. Мало того, що я отравилася "чудовим" обідо від Air France, так ще й від нічого робити подивилася "Twilight". Досі не знаю, від чого з тих двох мені було більше зле. Ну факт залишається фактом - Америка зустріла мене туалетом, над яким я простояла немало з зеленим кольром лиця і переляканими очима, бо я думала, шо смерть моя близько. Я впевнена, шо то були ті "Сумєрки" винні))) карочє, ні краплі романтики...
Далі був Greyhound. Станція в "сталіце" вразила мене настільки, що я перший раз за останніх років 10 так сильно захотіла до мами. От так сиділа і думала : я хочу до мами.
Все може б і нічого, якби ми не потрапили туди в 12 ночі і не побачили картини маслом: купа чорних бомжів ходять і розказують тобі, які вони бідні бо недавно вийшли з тюрми і не мають грошей на їжу. Такшо дааа, це було весело. А ще веселіше було те, що нам з Олегом треба було купити квитки в різні кінці Америки і роз*їхатись, покидаючи один одного на отой чорний контингент автобусів. десяток автобусів біля спеціальних "воріт", сотні людей і ні одної білої людини, не враховуючи декілька наших студентів то тут, то там)
Я сіла в автобус швидше за Олега, ніколи не забуду того моменту, коли автобус рушив і я дивилася в зал і розуміла, шо тепер сама за себе мушу відповідати і вирішувати всі проблеми сама. Це було дійсно страшно. І все ж в мене був квиток Washington DC - Myrtle Beach, SC і це означало - пригоди попереду!
Далі буде....
Жовта сумка-клатч...мммм...а як мені подобається поєднання чорного і жовтого, це просто щось нереальне
Сумки цієї фірми мене просто вбили наповал. Я мушу, просто мушу дочекатися 50% off на якусь з них, оту бежеву я сподівюся)
О, і нарешті мій основний фетиш насьогодні - окуляри "котячі очі", задоволення, яке можна отримати навіть за доларів 10) хоча краще все-таки щось якісне)
