Chris Daughtry – On The Inside

Почну з того, що мене дуже приємно дивує той факт, що останнім часом я все частіше чую позитивні відгуки про свій блог. Я чесно рада, що всякі-різні мої думки знаходять відповідь і емоції в інших людях:) З іншої сторони - це несподівано, бо коли я починала тут писати, то такої цілі я собі не ставила. І ще - чим більше я отримую відгуків, тим важче мені придумати, про що написати. Тепер виходить так - починаю писати і через десять речень задумуюсь, кому це буде цікаво, стираю весь текст і настрій до писання зовсім пропадає. То так неправильно і я так більше робити не буду. Тому тепер я знов скидуватиму сюди все підряд, що приходить мені в голову:) 

Не люблю я збиратись кудись, пакувати валізи, думати про перше, друге, третє...Що не забути, що встигнути,  а при цьому найгірше - час йде так швидко, що я не встигаю абсолютно ні-чо-го.

І так, що я маю? Поооовний хаос в моїй кімнаті, і такий самий хаос в голові. Нічого дивного в цьому нема, це ж я. Я вже звикла до того, що слово "порядок" не відноситься до мене ніякою стороною.

Погано те, що я їду не в ту сторону, в яку хотілося б. А в протилежну (географічно, я маю на увазі). Погано те, що як завжди мені здається, ніби я знаю чого хочу. А насправді я і в цьому не впевнена. Ну не дає мені спокою думка про те, що постійно є як мінімум два варіанти. Можна вибрати щось інше і результат буде іншим. І так кожного разу, коли треба вибирати між чимось і чимось. А вибирати можна завжди і то якесь замкнуте коло виходить, я аж сама заплуталась.

Добре те, що попереду багато часу зробити ще сто тисяч виборів. Що є люди, через яких хочеться щось вибирати. Та й взагалі - життя таке класне, якщо на нього правильно дивитись.

Є тільки одна річ (то навіть не річ, але пофіг), яку вибрати не можна - це ми самі. Що б я не вибирала, куди б не їхала і з ким би не була - я це завжди я. Цьому можна радіти, а можна просто змиритися:) Більше нічого тут не придумаєш.

Цілий вечір сьогодні слухаю ту пісню, вона якраз в тему.

So you can move to another town
Hide where you're sure you won't be found
But it's still just you on the inside
You can pretend it'll be alright
Said it to yourself but you know it's just a lie
Cause it's still just you on the inside,
Still you on the inside...

Поки я зберу речі, то напевно пройде вічність, люблю ж я відволікатися на всяку фігню)

п.с. Я колись писала тут про мрії і всяке таке. Ну що ж, можу привітати себе. Бо поїхати на навчання кудись за межі України - то була принаймні моя шкільна ціль, якщо не мрія. І от зараз я за два дні до втілення тої цілі в життя. І що з того? Тепер в мене є нова ціль, яка взагалі суперечить всьому, що зараз відбувається. Хаха, тому я зробила з того єдиний висновок. Поки зі мною є я (а це надовго) - нічого не зміниться. І мені це подобається. Мені принаймні не буває скучно:)

п.п.с. Наступний пост, який я опублікую через декілька днів (я сподіваюся на то, якщо в мене буде доступ до інтернету) має бути цікавим, обіцяю! Всім вдалих вихідних, бажаю провести їх з тими, хто на це заслуговує:)) 

п.п.п.с. Дякую, що читаєте і за відгуки теж дякую!