Fall 2014 Inspirations

   Після вчорашнього трошки депресивного вечора, я вирішила, що пора змінити тему. Осінь прийшлааааа. Дощ, туман в Кракові і взагалі доволі сумно... До того ж, осінь приносить з собою спогади і ностальгію, що робить її ще більш нестерпною в деякі моменти.

    Але цей пост я хочу присвятити тому, що аж ніяк не псує настрій - покупкам :)

   Восени як ніколи мене рятує shopping терапія. Я вже знайшла 100500 дрібничок, які обов'язково зроблять мою осінь не такою сумною :)

   Так ось - якщо у Вас немає настрою і просто з самого ранку нічого не клеїться - підіть і купіть собі щось! А я поки поділюся своїми осінніми інспіраціями. Все, за чим я полюватиму цієї осені :) 

Юхууу, сьогодні недільния похід по магазинах   

    After yesterday's a bit depressing evening, I've decided to change the topic. The Fall's already around. Rainy and so damn foggy in Krakow, and kind of sad... Moreover, autumn always brings memories and nostalgie, and that fact makes it even more sad :)

    But I'd like to devote this post to the thing, which never takes me down - shopping. I've already found 100500 little things, which will for sure make me happy:)

    That's it - if You're not in mood or something like that - just go and buy something. Anything will do:) And now I'll just share my autumn inspirtaions. Here's everything I'm gonna hunt in the nearest future:)

   Yesssss, today is a shopping Sunday  

It’s Better To Own A Little And See The World, Than To Own The World And See Little

   Чесно кажучи, ця цитата наштовхнула мене на думку про новий пост. Насправді вона потрапила мені на очі цілком випадково, але як ніколи влучно вписалася в мій стан.

   Я буквально недавно мала досить цікаву розмову на тему, чим все-таки Краків кращий за Львів...  Не буду чіпати матеріальну сторону питання, бо не в цьому суть.

   Я, чесно кажучи, задумалась над цим питанням. Важко сказати, що я не люблю Львів як місто. Він справді залишиться назавжди в моїй душі і я теж завжди гордитимусь тим, що я львів'янка... Чесно кажучи, при кожній кращій можливості я підкреслюю, звідки я:)

   Але я про інше. Знаю, що якщо це прочитає хтось із моїх друзів, то мабуть подумає, що я ненормальна і говорю дурниці. Але я дійсно так думаю. І кожного разу, коли приїжджаю додому на вихідні - моя теорія підтверджується.

   По перше, тільки зараз я розумію, наскліьки мені не підходив ритм життя у Львові. Всі чомусь уявляють, що життя львів'ян - це щось в стилі "затишних кав'ярень" і "стареньких трамваїв". Але я бачила це життя зовсім інакше. Давним-давно ніхто (не кажу про всіх жителів Львова, я можу сказати лише про свій круг спілкування) не звертає уваги на ці речі... Які, блін, затишні кав'ярні, якщо є Фешн.

   Фешн...Місце, куди приходять ті, кого цікавить єдина в світі річ - показати себе. Ну і наступна і не менш важлива ціль - подивитись на інших... Ось вони - два основні завдання, які з дня на день, з дня на день - не змінюються...   Ну що ж, в цьому теж є свій прикол і звісно ж я про це все кажу, бо була частиною цього. До речі, під словом фешн я маю на увазі не тільки буквально той Фешн, який на Проспекті Свободи, сюди можна підписати цілий список :)

   А ще я зовсім не хочу образити когось. Я просто думаю про те, що я звільнилася від цього замкнутого кола і стала якоюсь іншою людиною, чи що... Так мені здається. В моєму житті більше немає показухи, ніякоооої і це робить мене реально... щасливою. Ну я не знаю, якось так...

   Я тут недавно почула, що тепер вконтакті створюють якісь сторінки тупу "Gossip Girl". Це так смішно... Знаєте, що це мені нагадує? Таку собі пародію... Альо, ми не на Манхеттені. Але з іншої сторони - дуже влучно. Місто Львів - місто, де кожен щось вдає, при чому - чим дальше це від правди, - тим більше вдає. Це просто закономірність якась.

   Не знаю, чому я раптом почала про це думати і чому саме зараз, а ще більше не знаю, для чого я це тут пишу... І все-таки. Я не відразу прийшла до такого висновку, це зайняло мені добрих пів року промивання мозку:) 

   Ясно, що це просто моя думка. Навіть не думка, я б сказала, а імпульс останнього моменту. Подумала, сіла, написала. Завтра сяду і подмаю - нащо я це писала:)

   Просто бісить, бісить мене в 2 ночі. що десь там, за 350 км звідси хтось щось вдає і намагється відповідати якимсь дурнуватим стандартам, які ніким ніби не створювались, а все ж існують. Існують і псують життя людям, які про це навіть не здогадуються.

   Ну ось і все на сьогодні. Буду рада, якщо хтось, прочитавши цей пост, хоча б частково погодиться. Або навпаки - не погодиться. теж буду рада так само хахаха

   I know you love me, xo-xo