Довго в мене не було натхнення писати на цю тему, але нарешті воно Прийшло ( саме так - Прийшло з великої букви). Справа в тому, що голова була забита зовсім іншими речима, яких тепер немає - тому необхідно забити голову чимось новим, і Італія - дуже непоганий варіант.
Добре подумавши, я вирішила написати про Італію у вигляді 50 окремих маленьких вражень - бо думок занадто багато, а я не хочу занадто лишнього тексту. І якщо хоча б одній людині буде цікаво це почитати - я буду дуже рада. Або колись почитаю сама, тому пишу, поки враження відносно свіжі.
Почну, мабуть, з того, що ця поїздка мала для мене особливе знначення. Це була відпустка мого "мозку" у всіх значеннях цього слова. Кажуть, що від проблем втекти неможливо - так ось, це неправда, і я це сама собі довела, провівши незабутній вікенд в Італії, забувши про все, що не давало мені жити в цей дикий період мого життя (я не перебільшую).
Пора закінчувати зі вступом, бо інакше я ризикую затягнути цей пост настільки, що відпаде будь-яке бажання щось читати. Отже.
1. Балкони. Один з моїх улюблених спогадів - це ранки, коли я виходила на свій балкон і дивилась на балкон навпроти, як відкриваються вікна і просинаються люди. Звичайні старі будинки мають незвичайний вигляд якраз за рахунок тих милих балкончиків.
2. Італійська гостинність. Так сталося, що в Італії в мене є друзі (точніше один дуже хороший друг), якби не цей факт, то вражень в мене було б набагаааато менше. Я попала в справжню італіську компанію і в мене було відчуття, що я знаю цих людей сто років. Навіть тих, з ким перекинулась двома словами. Супер люди:) Якщо чесно, то їх темперамент нагадує мені мене:)
3. Еспрессо. Як можна пити стільки кави і нормально жити?! Я сама страшенно люблю каву, але навіть для мене це було занадто. Пересічний італієць випиває десь так 5-6 порцій еспрессо щодня, при чому кава для них - то не те саме, що для нас. Ніхто не заливає дві ложки якої-небудь фігні кипятком. Ні один італієць цього б не зрозумів. Має бути справжня кавоварка, справжня кава і справжнє еспрессо.
4. Курити по італійськи. Знаю, це не найбльш повчальний факт, але не можу промовчати на цю тему. Я так багато курила, то жах! Але це було так нормально. Курять майже всі і ніхто на це дико не реагує. Перший раз в житті я відчувала себе суперкомфортно посеред вулиці з сигаретою. Це дивно, але було круто чомусь:)
5. Світлофори. О так, це окрема історія. Я перший раз бачила жовте світло для пішоходів. Але фіг з ним. Я в принципі не зрозуміла, для чого там світлофори, якщо на них ніхто не реагує. Кожен раз, коли ми переходили дорогу я думала про одне: хто буде швидшим - ми чи водій тої машини, яка летить на нас. Ура, ми всі рази вигравали, саме тому я маю можливість писати це зараз.
6. Італіська кухня. Ну ясно, що це мало бути в списку. Про це кожен знає, тому нема навіть сенсу щось писати. Італійці вміють готувати і це СМАЧНО!
7. Дуомо. Це, мабуть, перше, що асоціюється з Міланом в туристів. Я не з тих туристів, які цікавляться архітектурою і всякими такими штуками, але цей собор реально щось. І це треба побачити вживу! Один тільки той факт, що він будувався протягом 600 років мінімально вражає.
 |
| Наталя обрізала мені ноги, я досі не можу цього пережити:) |
8. Надокучливі "діти Африки". Ну це рально жесть. Я такого ніде не бачила. Просто на кожному кроці афроамериканці намагаються втюхати тобі що-завгодно - запальнички, дурнуваті іграшки, саморобні браслети з ниток і той список можна продовжувати до завтра. При чому роблять вони це настільки настирливо, що народ постійно ведеться!
9. Як мене прокляли. Продовжуючи тему "дітей Африки", мушу признатись, що я теж ідіотка. Коли я вийшла на площу перед собором Дуомо, до мене причепився чувак, який намагався зав'язати не моїй руці якусь нитку з криками, що це подарунок. Соломія, звісно ж, в перші три секунди не зорієнтувалась, а на четвертій вже було пізно. Наступний момент не дуже приємний, бо я не збиралась давати за цей подарунок 20 євро:) Отак мене послали на центральній площі Мілану, але це єдиний неприємний спогад за всю поїздку, тому не страшно:)
10. Ніхто не п'є чай. Нам, українцям, того нє панять. Коли я запитала знайомого, де він на кухні тримає чай (треба було бачити вираз його лиця в цей момент), він сказав, що не пам'ятає, але десь точно мусть бути, бо взимку інколи таке стається (в вигляді винятку), що він робить собі чай, але має бути страшенно холодно і ніяк інакше чай не п'ється:)
11. Велосипеди напрокат. Центр міста переважно пішохідний, а ще він досить великий за розмірами. Тому дуже навіть звичайна справа зустріти модного чувака в дизайнерському костюмі, який вертається з обіду на велосипеді. Я б сама так їздила. Велосипеди дуже зручно орендувати, треба мати тільки кредитку і ноу проблем - повне самообслуговування.
12. Basilica di San Lorenzo. Як мені сказали, вдень там пусто, а вночі - збирається купа народу і всі двіжують-двіжують-двіжують. Взагалі вся вулиця класна, на кожному кроці бари з дешевим алкоголем, шо ще треба для повного щастя:) Своя атмосфера, якщо будете в Мілані - обов'язково прогуляйтесь, це бічна вулиця від центру.
13. Віконниці. Що характерне для Італії (і це мені дуже подобається) - це стиль у всяких дрібницях. Ніби нічого особливого, але те, як в них закриваються вікна отими дерев'яними кольоровими штуками - дає свій ефект. Дуже навіть естетично і круто. Ще мені подобається, що це дуже контрастує з нашим "українським" ходом думок - хто поставив більше пластикових вікон - той крутєйший (особливо якщо ці вікна тупо не вписуються в архітектуру центру).
14. Всі дивляться в очі. Я взагалі люблю дивитись людям в очі. Але особливо тут, в Кракові, я до цього не звикла. Тут ніхто ні на кого не звертає увагу на вулиці, всі такі страшно в собі, що аж нецікаво. А коли йдеш по Мілану і їси гамбургер, італієць спокійно може буквально заглянути тобі в рот, бо йому цікаво шо там в тебе - курка чи щось інакше. А ще всі роблять компліменти на кожному кроці, і це так мило, і настрій хочеш-не-хочеш піднімається.
15. Гарні дівчата. Не знаю, як хто, а я отримую задоволення, коли дивлюсь на гарних людей. А італійки гарні переважно.
16. Стиль. Продовжуючи ту тему - навіть якщо італійка не особливл гарна від природи - вона може виглядати полюбому круто! Бо стиль в італійців в крові.
 |
| Я намагалася сфоткати чуваків в костюмах, але чомусь фотка розмита, дуже шкода:( |
17. Castello Sforcesco. Це, напевно, друге після Дуомо місце, яке гугл рекомендує побачити в Мілані. Миле місце. Звичайний собі замок, але нам страшенно повезло з погодою і ми валялися годину на траві (всі там так робили). Після багатогодинного марафону по місту це було дуже в тему.
 |
| Зачіска і мейк в мене, канєшно, повне гімно:) Зато я тут щаслива людина:) |
18. Як ми провтикали гроші. Поки ми гуляли по теренах того замку, до нас пристав, я підозрюю, індус (хоча я можу помилятися). Він був смішний і трохи ненормальний. Страшенно хотів фотку з нами. Навіть гроші пропонував. Я відмовилась, а потім подумала, що можна було непогано заробити. Але було пізно, він все-одно добився свого і сфоткав наші спини. А потім похвалився своїм шедевром:)
19. Мова. Чорт, італійська звучить круто! І пофіг, що це не найпопулярніша мова, я буду вчити її. Відразу ж після Різдва, коли вернуся зі Львова:) Може навіть на курси піду, але вивчу точно!
20. Паста. Я навіть не буду перераховувати всіх видів, досить зайти сюди і зрозуміти, що про пасту і макарони ми нічого не знаєм:
LIST OF PASTA. До речі, дуже навіть пізнавально і можна вивчити декілька нових слів:) Що-що, а готувати італійці вміють. Я їла домашню карбонару і мушу признатись, що це було смачно:)
21. Aperitivo. Уххх, одне з найкращих місць в Мілані - це райончик біля каналу Naviglio Pavese. Обов'язково поїдьте туди на вечерю, якщо будете в тих краях. Там дуже-дуже круто! Але там не просто гарно. Там є такі затишні ресторанчики, де ти платиш за алкоголь (пиво або вино), і до цього отримуєш шведський стіл з величезним вибором страв абсолютно юезкоштовно. Тобто, наїстися до напівсмерті можна за 8-9 євро, що просто смішно для італійських цін. Якість їжі, звісно ж, трохи гірша, ніж в ресторанах, але все-одно смачно. Багато сирів, піца, різні види м'яса, паста, фрукти і навіть фонтанчик з шоколаду:) Пам'ятаю, я ледве встала з-за столу.
22. Як бути дельфіном. А ще на тій вуличці ми знайшли милий магазинчик з секонд-хендними книжками по 2 євро. Я купила книжку про дельфіна, яку обов'язково прочитаю:)
23. "Ревізор". На центральній площі Мілану ми знайшли сліди Олі Фреймут. Ніколи не дивилась ту передачу, як і телевізор взагалі. Але те, що італійці вчіпили той золотий сертифікат прямо в серці Мілану - це мило. З іншої сторони - їх можна зрозуміти, враховуючи наплив багатих руссо турісто, які готові платити 20 євро за каву. Ресторан, мабуть, хороший. Але я там не обідала:)
24. Сучасне мистецтво. Я ніколи особливо не цікавилась музеями, але ми випадково зайшли в музей сучасного мистецтва, прямо на центральній площі біля Дуомо, вхід виявився безкоштовним і ми долучились до культурної спадщини світу. Ну що ж, мій улюблений експонат це Merda d'artista :) Був такий чувак Пьєро Мандзоні. Він стверджував, що все, що виходить (буквально) з митця - це все мистецтво. Можете уявити, що в цій чудо-бпночці. Також можете перевірити в Вікіпедії, якщо не вірите:)
25. Те, що я люблю найбільше. А тепер маленький контраст на десерт:) Незважаючи на те, що батьківщиною шокодаду швидше можна назвати Бельгію або Швейцарію, в Італії теж багато класних солодких щтучок. І виглядає це все дуже апетитно:)
На цьому, мабуть, я закінчу першу половину італіської історії. В мене залишилось ще рівно 25 пунктів, про які я обов'язково напишу. Так що, це ще не все:)
п.с. Не буду нічого писати про очікування від наступного року. Не буду більше нічого очікувати і не буду нічого планувати... Все станеться само собою:)
