Short Review on Master's Degree

   Ненавиджу, коли мені не вдається заплановане. А ще більше ненавиджу, коли я сама у цьому винна. Бо не вистачає то мотивації, то сили волі, то ще чогось. Я мушу це змінити. Немає більшого задоволення, ніж перемога над самою собою. Нічого кращого, ніж зробити те, що здається неможливим - немає.

    А на фоні цих внутрішньоособистісних (чи як їх ще можна назвати) конфліктів між "хочу" і "можу"... На фоні цього літо проходить дуже швидко і непомітно. Що я встигла? Я встигла отримати свій диплом магістра. Ну все, тепер я дипломований бухгалтер :) От тільки відразу ж після того, як я отримала ту пластикову табличку з надписом "диплом", бухгалтер в мені помер. Навіть здох, я б сказала. Одне мене радує - це визначеність, однозначна визначеність у тому, що бухгалтера-аудитора з мене не вийде. Я зовсім не відмовляюся від кар'єри і хорошої роботи - це, як і раніше, головна ціль мого життя. Але, все-таки, робота має приносити за-до-во-лен-ня. Це ж половина нашого життя. Вибрати справу свого життя - це ж майже як вийти заміж (може не надто вдале порівняння, але щось у тому є). Так от, на цій мінорній ноті 16 липня 2013 року я назавжди попрощалася зі своїм майбутнім бухгалтера, якому не доля здійснитися:) І це мене дуже навіть тішить, тепер стільки перспектив. Як там було в одній із фраз "будь тим, ким ти хочеш бути".

Дві години на жарі 25 градусів в прекрасних чорних мантіях 50-го розміру:) Саме про це я мріяла з дитинства.

А ще, як виявилось, шапка для моєї голови замала. Я так і не умудрилася якось більш-менш адекватно її натягнути. Тому спочатку я була схожа на ідіота з якогось дурнуватого мультфільму, а потім я просто поклала її зверху на голову і вона злітала при кожному подиху вітру:)

Ну а це, беззаперечно, найбільш вдалий кадр :D

     Підсумовуючи мій випускний, окрім сарказму можу сказати і те, що все-таки ці 5 років не пройшли даремно. Багато що склалося так, як треба. Багато шансів упущено, але якби обставини склалися якось по-іншому, я б не була зараз там, де я є. А я задоволена своїм місцем під сонцем. Тому все класно. Все було так, як треба. І навіть ця посвята, яка багато в чому була кумедна і нагадувала якусь пародію на те, що ми бачимо в американських фільмах, - все-таки це був дуже милий символічний крок в новий етап життя. Ура:)