Цього року день Валентина я провела як ніколи оригінально. Виключивши телефон, я зробила собі вечір сам-на-сам зі своїми думками. Випадково наткнулася на відео в інтернеті.
Можливо, це цікаво буде не для всіх, але тим, хто цікавиться тренінгами і просто любить послухати думку розумних людей, зробити якісь висновки - варто подивитися. Дві години з 2:00 до 4:00 ночі пройшли дуже швидко і цікаво:)
Але я от про що думала сьогодні. Вкінці лекції дуже цікава думка зачіпається про те, що всі люди (при чому - всі по різному) намагаються уникнути вибору. Суть думки в тому, що сьогодні 21 століття, все таке, право вибору - кожен робить що хоче і як хоче і це пресує. А це реально так.
Якщо обмежити себе якимись рамками і перекласти відповідальність з себе самого на якусь придуману обставину - так легше спиться і зайві думки не мучать. А насправді? Насправді, проаналізувавши події останніх 365 днів, я дійшла до висновку, що сценаріїв було тисячу, всіх і не придумаєш. З того, що я склала в логічну послідовність, вийшло, як мінімум - я могла бути одруженою, переїхати зі Львова, могла працювати на роботі, яка мені подобалась, але не передбачала перспектив, або могла вчитись на магістра заочно і позбавити себе від купи неприємних моментів, пов'язаних з цьогорічним навчанням, могла не поїхати до Кракова і не познайомитись з тими людьми, з якими ця поїздка мене звела. Це з того, що було реальними варіантами. В теорії мене ще й машина могла збити, або - я могла зустріти любов свого життя.
Оце постійне відчуття втрати альтернативи і питання "а що б було якби?.." - воно пригнічує. І то важко - спалювати мости, не жаліти про минуле і не повертатися туди, де було стільки отих "якби". І я помічаю за собою, як і сказано в відео, що придумує час від часу пояснення, виправдання. Значить так мало бути, значить мені це непотрібно і таааак далі.
І це не погано, і не добре - придумувати пояснення. Це швидше така собі "об"єктивна необхідність", яка допомагає зробити вибір і не жаліти про це:)
Хороше відео:)
No comments:
Post a Comment