Це все квітень винен в тому, що мій настрій різко змінюється і ще час від часу буває романтичним. Незважаючи на те, що часу мені зараз катастрофічно не вистачає, я все більше і більше думаю про непотрібні зайві речі. Замість того, щоб почати писати звіт з практики і нарешті записатися в спортзал, я сиджу, слухаю вірші Едуарда Асадова і думаю про всяке-різне:)
Що-що, а вірші завжди допомагають налаштуватись на якийсь такий романтичний лад, що аж деколи занадто. Тому ввечері я сьогодні дивитимусь першу частину Матриці, щоб трохи ті приторні думки вигнати з голови.
Ну от. За підсумками березня можу хіба додати ще одне. Набридло мені розчаровуватись в людях. Мені починає здаватись, що це моя помилка і моя дурість - двадцятий раз наступати на ті самі граблі. Очікувати від людей занадто багато. Або просто чогось від когось очікувати. Неправильно. Не варто. Потім так боляче стає. А потім стає все одно. Все одно, бо розумієш, що людина була зовсім не такою, як я собі уявляла. Ну от... Але не буду тут про погане:)
 |
І нарешті - щоб цей пост не був без картинок, а то виглядає якось не вельми, похвалюся своїми вчорашніми...еее...маффінами, чи як їх називають наші любі сусіди поляки - бабечками:) Кокосовими, еххх, нема вже їх:)) Треба завтра щось нове приготувати! |
No comments:
Post a Comment