Чесно кажучи, спочатку я планувала написати щось зовсім-зовсім інше...
Я написала довжелезний пост, сповнений філософської хєрні (до речі, абсолютно не потрібної моїм потенційним читачам і, більше того, - перечитавши це все, на мене аж депресія накатіла так легко). І потім, шо потім... Я видалила кожне слово! Я часто починаю писати одне, а переключаюсь на щось інше, але я завжди залишаю чернетки, тільки не цього разу.
А чого? Та бо той весь надуманий смуток штучний, і мені правда гріх жалітися на життя зараз, так що не будем посеред ночі гнівити всі вищі сили тут :) Ну є в мене така ідіотська звичка - недооцінювати все, що маю! 2016 почався супер круто! І що мене радує ще більше - його продовження обіцяє бути не гіршим. І так, я дякую своєму життю за всі пригоди, за все-все, що в ньому відбувається. Добре, деякі речі мене дістали і то не на жарт, але шо з того?
Гнилі люди на моєму шляху? Я вам дуже ВДЯЧНА - за те що показали себе і зникли з мого життя назавжди. До речі, щиро вам бажаю всього доброго в житті, я впевнена, що ви це прочитаєте :) Проблеми зі здоров'ям? ДЯКУЮ, бо ви мені трошки показали, що справді в житті важливе і незамінне. Мій улюблений капелюх загублений в Мюнхені? Велике тобі ДЯКУЮ, що ти входиш в ТОП-3 моїх найбльших проблем!
Дописую цю міністаттю і сиджу в маминій кухні. Навколо все те ж саме, що і три роки тому, а в голові в мене зовсім інше. Так, я набагато впевненіша в собі і в моєму майбутньому. Але... мрії ті ж самі, їм я залишилась вірна. Це круте відчуття. Так, однозначно, це круте відчуття...
А ще - ділюся кольрами Ноттінг Хілу і Кенсінгтона - там точно залишилась частинка мене. Сподіваюсь повернутися і то не раз! А тепер час рухатись далі і нарешті забути про той загублений капелюх :)
І ще - будьте щасливі! Весни вам :)
Я написала довжелезний пост, сповнений філософської хєрні (до речі, абсолютно не потрібної моїм потенційним читачам і, більше того, - перечитавши це все, на мене аж депресія накатіла так легко). І потім, шо потім... Я видалила кожне слово! Я часто починаю писати одне, а переключаюсь на щось інше, але я завжди залишаю чернетки, тільки не цього разу.
А чого? Та бо той весь надуманий смуток штучний, і мені правда гріх жалітися на життя зараз, так що не будем посеред ночі гнівити всі вищі сили тут :) Ну є в мене така ідіотська звичка - недооцінювати все, що маю! 2016 почався супер круто! І що мене радує ще більше - його продовження обіцяє бути не гіршим. І так, я дякую своєму життю за всі пригоди, за все-все, що в ньому відбувається. Добре, деякі речі мене дістали і то не на жарт, але шо з того?
Гнилі люди на моєму шляху? Я вам дуже ВДЯЧНА - за те що показали себе і зникли з мого життя назавжди. До речі, щиро вам бажаю всього доброго в житті, я впевнена, що ви це прочитаєте :) Проблеми зі здоров'ям? ДЯКУЮ, бо ви мені трошки показали, що справді в житті важливе і незамінне. Мій улюблений капелюх загублений в Мюнхені? Велике тобі ДЯКУЮ, що ти входиш в ТОП-3 моїх найбльших проблем!
Дописую цю міністаттю і сиджу в маминій кухні. Навколо все те ж саме, що і три роки тому, а в голові в мене зовсім інше. Так, я набагато впевненіша в собі і в моєму майбутньому. Але... мрії ті ж самі, їм я залишилась вірна. Це круте відчуття. Так, однозначно, це круте відчуття...
А ще - ділюся кольрами Ноттінг Хілу і Кенсінгтона - там точно залишилась частинка мене. Сподіваюсь повернутися і то не раз! А тепер час рухатись далі і нарешті забути про той загублений капелюх :)
І ще - будьте щасливі! Весни вам :)
No comments:
Post a Comment