...

     Якби ми вчились так, як треба - то й мудрість би була своя. Якщо не помиляюся, то слова Шевченка. Чомусь останнім часом ця фраза постійно крутиться в моїй голові.

     Мені навіть здається, що ця фраза - прекрасний висновок, який можна зробити на п'ятому році навчання в двох інститутах, один з яких "європейський", а інший вважається третім за престижністю в Україні. По-моєму на випускному всім мають вручити не дипломи, а гарні кольорові заламіновані картки, на яких червоними буквами буде написана та фраза.

     Не те, щоб я жаліла тих п'яти років. В тих рамках, які нав'язані нам суспільством, від освіти ще ніхто не втік. А навіть якщо втік - то нічого хорошого з того не вийшло.

     Мені просто здається, що суть тої "освіченості" в заламінованій картонці. П'ять років переливати з пустого в порожнє про "ринкову економіку", п'ять років вчити один і той самий непотрібний предмет, тупо теоретичний, без ніякого застосування до реального життя. 

     По-перше, тих, хто складає навчальні "програми" пора давно перестріляти. По-друге, треба якось розширяти кругозір.

     Мені здається, що реальності більше навіть в художніх книжках, з яких можна взяти принаймні якусь ідею. Ідею, а не набір тупих визначень. Я чесно признаюся, з кожної дисципліни, яка записана в моїй заліковці (а за 5 років їх там назбиралося), нам розказували про "предмети і методи". І от, 23 грудні 2012 року, переживши кінець світу і покинувши еру Риб, я так і досі не розумію, що ж то таке - той "предмет і метод". Дибілізм.

     Хочу я подивитися хоча б на одну людину (крім викладача якогось чудо-предмету), якій десь пригодився чи "предмет" чи "метод".

     Ненавиджу ту всю систему, яка сприяє тупізму людей. Розвитку нуль. Просто зазубрення того, що давно до нас придумали і вирішили. 

     І знову. Замість того, щоб зробити щось корисне, прочитати якусь книжку нарешті - так от, замість того треба знову здавати якісь екзамени. Залік з цивільного захисту (шо за нахуй, я перепрошую ???). Прекрасно.

    А потім починається довга і нудна пісня з фраз, які так люблять говорити наші батьки, і викладачі, і взагалі всі, хто крутиться в тій системі. "Треба знайти яку-небудь роботу --- Треба заробити які-небудь гроші, щоб було чим платити за мінімальні потреби і задоволення --- Треба народити дітей і нав'язати їм думку, як важливо отримати хорошу освіту --- Треба зібрати гроші і відправити дітей вчитися --- Треба, щоб діти зубрили ту саму теорію, щоб могли потім знайти роботу". Чомусь згадалася книжка Р.Кійосакі і його теорія про "крисіниє бєга". Так-так, дуже влучно підібрана назва.

     Або ще одне "ой, зараз так важко знайти роботу, ніхто не хоче брати людей без досвіду роботи". Я не можу, ця фраза так мене веселить. Так гарно перефразовано, але я бачу це трошки по-іншому "ніхто не хоче брати людей тупих і без будь-яких ідей, нездатних придумати щось нове і принести хоч якусь користь". Тут зараз зі мною всі дуже б не погодились, знаю:) От тільки як тоді пояснити той факт, що дехто все-таки дечого в тому житті добивається? Якщо б нікого не брали на роботу, то ніхто б не працював. Я б зараз не могла написати цю статтю, бо не було б мого комп'ютера, не було б блогпосту, не було б Інтернету, ні світла. Ніхто б не придумав цього всього, бо ніхто б не працював за такою поширеною теорією. 

      Я навіть не знаю, чому мене так потягнуло на таку тему. Може тому, що в мене завтра екзамен з предмету, поверхневі знання з якого не пригодяться мені навіть в найбезглуздіших снах? А може тому, що мені шкода, що то все я зрозуміла не п'ять років тому, а трохи пізніше? А може тому, що страшно усвідомлювати за п'ять хвилин від магістерського диплому, що все це до сраки. А може тому, що "якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя".

     Добре, що вчитись ніколи не пізно, треба тільки знайти правильні шляхи і правильних вчителів:) Час, досвід, реальний світ, власні висновки і власні думки, власні точки зору. Краще вже думати не так, як всі, ніж жити, так як всі.