Мені часто буває шкода, що я розівчилася писати вірші. Колись я часто це робила, а зараз якось зовсім нема ніякого натхнення. Може тому що для того, щоб писати вірші від душі - має бути сумно і треба трохи постраждати. А я стараюсь завжди відганяти від себе негативні думки, печаль і депресію:) І все-таки, почитати вірші я люблю. Особливо Єсєніна, я від нього проооосто в захваті. І ще мені здається, що він не був щасливим. Чомусь складається таке враження після його віршів. Дуже печально і, водночас, дуже гарно. Зачіпає за душу інколи, особливо під відповідний настрій...От і сьогодні, в цей не дуже весняний (зовсім-таки не-весняний) вечір мені захотілось посумувати в компанії Єсєніна і гарячого чаю:)
Якби можна було загадати бажання і отримати в подарунок якийсь талант, я б мабуть попросила про вміння висловлювати думки так, щоб це могло зачепити чиюсь душу. Підбирати слова так, щоб вони не забувалися і залишали свій слід надовго. Бо деколи так багато хочеться висловити, так багато пояснити, а правильних слів бракує...
No comments:
Post a Comment