Ну що ж, сьогодні була тупа субота. Зате я в сотий раз подивилась "Pride and Prejudice". Цей фільм, мабуть, ніколи мені не набридне. Але я хотіла написати зовсім не про це. Я тут наткнулась випадково на фразу, яка підсвідомо дуже мене рознервувала:)Рознервувала, бо це правда. Рознервувала, бо ця правда мені не подобається. Я не хочу жити тільки розумом. Бо я знаю людей, які так живуть. І знаю, що вони нещасливі.
Я не хочу забувати про почуття. Емоції вже самі по собі приносять в життя щось нове, якийсь колір. Навіть коли ці почуття незрозумілі, дивні, невзаємні і просто не в тему. Але це так сумно уявляти світ, де всі живуть холодним розумом. Такий весь правильний світ, де все сприймається саркастично і ніхто вже не плаче, не признається в коханні. І робить все дуже раціонально. Вибачте, але я не хочу жити в цьому світі.
І ще я хочу вірити, що світ таким не буде. Я хочу вірити, що ніщо не змусить мене стати зовсім черствою до всього. І знаходити всьому пояснення. І сприймати людей просто розумом.
Ну от, субота вдалася хоча б тому, що я точно вирішила, що не все втрачено, поки я так думаю:)
No comments:
Post a Comment