Я, звісно, не Кері Бредшоу, але коли я сідаю за цей блог, в мене доволі дивне відчуття, ніби я роблю правильну річ. А головне, що це бажання приходить завжди дуже спонтанно. І завжди якось само собою.
Додатково ця сторінка приносить мені особисту безцінну допомогу - вона не дає мені забути українську граматику. Ну, бо все потрібно тренувати. Навіть 10 років навчання в школі, 6 в інституті, 12 балів з української мови, призове місце в конкурсі Яцека і червоний диплом не гарнатують, що за рік-два абсолютної пасивності з української мови я не почну писати абсолютно через букву "п" :)
Про що я сьогодні? Так от... Декілька днів тому я вирішила знову почати дивитись "Секс і місто". Вийшло це зовсім випадково - просто не було настрою і зоооовсім не було чим зайнятися. Колись я вже передивилася всі сезони, один за іншим, мабуть за якихось 2 тижні. Але знаєте що я вам скажу? Цей серіал - до нього треба дорости. Не тому, що там показують пошлятину, я зовсім не про це. Просто щоб відчути всю іронію і гумор Кері, Саманти, Міранди і Шарлот, треба зрозуміти їх по справжньому - не як вигаданих персонажів серіалу, а як свою подружку, яка буквально вчора розказувала тобі не менш феноменальні історії. Або себе, після минулих вихідних :)
Знаєте, чим вони мені подобаються? Ну, окрім того, що вони живуть в Нью-Йорку, мають гроші і ходять по крутих картинних галереях (насправді це не має такого значення). Вони мені подобаються тим, що в них в руках власне цікаве життя і вони вміють ним користуватися. Таке є в кожного (чи, краще сказати, - кожної) з нас. Тільки треба жити. Елементарно - жити таким же ж неймовірним, ненормальним життям, не думаючи, що так можуть тільки дівчата з серіалу про Нью Йорк.
Як на мене, все дуже просто - треба (повторю ще раз основну думку, бо якось я на неї мало наголосила) - треба навчитись користуватись життям. Це так само, як навчитись їздити на велосипеді. Або я не знаю, вивчити іноземну мову... Ну, якось так. Принаймні схоже, хоча аБсолютну паралель провести тут важко.
І тоді і в 23 , і в 33, і в 43 життя буде захоплючою пригодою, а не існуванням від вчора до завтра... Навіть коли будуть діти, коли буде багато дорослих обов'язків - вміння користуватись життям пригодиться щодня. Воно стане запорукою не те, щоб успіху, бо успіх - це поняття досить індивідуальне. Це вміння стане універсальним інструменом, як не змарнувати (або не просрати, - назвемо це так) кожні наступні 365/6 днів :)
Це всього-лиш спостереження мене 23-річної, але думаю, що я на дуже правильному шляху. Ні, не так... Перший раз в житті, я на всі сто впевнена, що я на правильному шляху. А це вже щось означає :)
Так ось, бажаю всім до кінця цього року (ще маєте місяць) зробити свої ВЛАСНІ ВИСНОВКИ :)
І подивіться хоч один сезон. Якщо зрозумієте, про що я писала вище - то ми з вами в одному човні:) І тонути нам разом, якщо що. Буль-буль 
П.С. Саманта !!!
satc - це моя любов і залежність! я його просто напам'ять знаю, в мене на різні ситуації з життя є серія чи епізод з "сексу і міста"...коли я починаю "2 сезон,1 серія Керрі..." то в мене вже всі знають про що піде мова))) то культовий серіал, він ніколи не вийде з моди)) люблю люблю люблю! і от коли дивилася 1 раз, а потім ще раз передивлялася, то ще виділяла когось з них для себе, а зараз я не уявляю серіал ні без Міранди чи Шарлоти, які першого разу мене чимось піднапрягали...що цікаво,що кожна героїня являє собою певні риси чи погляди, які є в кожного з нас...важко визначити ким ти був би з Сексу і Міста, бо характери всіх чотирьох переплітаються в нас певною мірою)
ReplyDelete