Кажуть, що світом керують гроші і секс. По-перше той, хто це сказав, був дуже обмеженою людиною. А по-друге, цей хтось ніколи не був в Італії.
Я вже колись писала довжелезний пост про Мілан (READ ME ITALY PART I). Можу написати ще з двадцять таких самих, і мені не знудиться!
Але сьогодні я хочу поговорити про окрему італійську особливість, яка нікого (ну тоочно нікого) не залишить байдужим. Що можна робити Італії з ранку до ночі, з ранку до ночі? Оооооо, їсти! Їсти і пити! М'ско і рибку, макарони і тірамісу, піцу і креветочки, мідії і помідорчики, базилік і оливки, і сир, сир, сир. А потім кава, лімончелло, апероль і вино, вино, вино. Гастрономічний оргазм, якщо таке поняття існує - це те, що буває після італійської кухні.
Ну добре, добре, досить дурнуватого фанатизму без фактів.
Нам дуже поталанило, бо ми не були в жодному типово "туристичному" місці, що радує мене як ніщо інше. Я за той девіз "be traveler, not tourist", ну ви розумієте :)
Отже, для всіх, хто коли-небудь послухає моєї поради (а Соломія погане не порадить) от вам чек-ліст. Може по музеях я не дуже виступаю, зате розваги, клуби, веселі компанії і ресторани - тут я не відстаю. Кожному своє, як-то кажеться. Тільки не читайте на голодний шлунок :)
Отже, відразу після нашого прильоту до Бергамо, у нас з дівчатами було кілька годин на наш власний бабський розсуд і наперекір всім логічним планам почекати до вечері, ми вирішили навалитися (інше слово навіть не пасує). Ми довго-довго ходили вуличками Бергамо і біля кожної вітрини кричали "ааааа, яке все класне" (як справжні українські туристи, ні дати, ні взяти - то свята правда). Врешті-решт ми вибрали вітрину, яка просто не дозволила нам пройти мимо і так наїлися піци, що особисто я не могла вирівняти спину. За 4.80 євро (як сьогодні пам'ятаю) мені (на моє прохання дати 1 порцію) відрізали пів кіло піци quatro formaggi зі смаженими грецькими горіхами. Це в принципі моя улюблена піца, але конкретно та - то було щось просто нереальне. За нормальних умов в мене більше 1 шматка піци не поміщається, як би я не пхала, але ця помістилася. І булочка з томатним соусом теж (вона була бонусом).
Тому, якщо будете в Бергамо - заходьте в Il Fornaio, незадоволеним ще ніхто не вийшов.
Як можете здогадатися, після півкіло піци добавки нам не хотілося. А навіть якщо хотілося, то не моглося. Так буває. Тому решту дня ми насолоджувалися їжею тільки на відстані, так трохи платонічно (годину не могла це слово згадати).
Центральна площа Бергамо малесенька, але сидіти там сам кайф, кайф спостерігати за людьми, кайф пити каву і вино, каву і вино... Життя має сенс, без сумнівів.
Власне, на цьому ванільному моменті наші дівчачі пасідєлки закінчились і наступних три дні все закрутилося так, що навіть фоток не так вже й багато, але дякувати Інстаграму - дещо все-таки є.
Вечір ми провели в закладі, де збирається якщо не вся молодь Бергамо, то принаймні половина (краща). Місце нас трохи здивувало. По перше - розмірами, а-друге тим, що це колишній монастир. Ну такоє :) Не відразу знайшла в інтернеті як називається, мабуть через кількість вина, випитого до і після... Зате фотографія стелі підтверджує, що я кажу святу правду і ми справді там були :)
Сайт тут 
Cooperativa Citta' Alta
Cooperativa Citta' Alta
Щоб дотримуватись хронологічного порядку в наших "рєдкіх но мєткіх" прийомах їжі закінчу історію про Бергамо нашим п'ятничним сніданком в одному з безіменних (безіменних, бо я зовсім не запам'ятала назви) ресторанчиків. Паста з крабами - це знахідка. До речі, я не знала цього раніше, але виявляється, що для італійців паста - це перша страва. Паста замість супу, світ перевернувся з ніг на голову... На фото виглядає як звичайні макарони, але повірте мені - в Італії немає звичайних макаронів.
Далі - ситуація погіршується, бо тексту так багато, фоток ще більше і я починаю бути голодна...
Безсумнівно - моє ТОП місце в Мілані, де гріх не побувати це Milano Navigli. Це, мабуть, одне з моїх улюблених місць. Це просто рай - і атмосферою і шведським столом. Пластикові тарілки і виделки і обігрівачі УФО надають тому всьому ще більш приємної, простої, вільної атмосфери. А лазанья з базиліком залишиться в наших серцях навіки вічні. Амінь.
Суботу, ми чесно кажучи, провалили... Всьому виною ніч п'ятниці, але це окрема тема для розмови, сьогодні ми говоримо про ЇЖУ. Так ось, до чого я вела - в суботу ми снідали в 15:00, зате як! На такий сніданок не те що до третьої дня, на такий сніданок півжиття чекати можна. Я чесно забула як називається це місце, але там в основному обідають/вечеряють місцеві, а ввечері там величезні черги і люди стоять, очікуючи, навіть на вулиці. Чомусь мене це не дивує, враховуючи співвідношення ціни-якості-кількості морепродуктів і вина... Таке враження, що я померла і потрапила в рибний рай...
Тєма риби, по моєму, розкрита...
Щоб цей пост не здавався безкінечним і щоб, на дай боже, не стало нудно, буду підводити це все до логічного кінця.
Всі італійці погоджуються, що чим далі на південь Італії, тим кухня смачніша. Про Неаполь жартують. що люди там вміють готувати і вміють валяти дурня. Працювати не вміють, але з такою піцою це їм прощається. Піцерія Rosso Pomodoro користується дуже хорошою славою. Найкраще в цьому всьому те те, що потрапивши туди, відчуваєш себе справді на півдні - всі кричать, сваряться, і все так по італійськи, ех... Про піцу навіть згадувати не буду - все говорить само за себе. На жаль, фото не передає весь кайф, а шкода, а шкода...
П.С. На завершення скажу, крім їжі в Італії прекрасні місця, де можна просто випити, де можна просто посидіти і насолодитись незабутнім моментом, ну і звісно ж - де можна відірватись на повну. Я думаю, це вдала тема для наступного посту :)
П.П.С. До 24 квітня я сиджу в Кракові і живу емоціями з минулого, зате потім мене чекають нові пригоди, але ще три тижні мені вистачить спогадів і ще й натхнення на цілу статтю знайдеться.
П.П.П.С. Пам'ятайте дві речі. Перша: Be traveler, Not a tourist. Друга: їжа в Італії не сідає на бедра, вона трансформує калорії в позитивну енергію і генерує гормони щастя. Магія, магія/
To be continued soon...
No comments:
Post a Comment