Tuesday, November 10, 2015

It's All About The Attitude

    Ви коли-небудь запитували себе - звідки беруться всі наші невдачі і звідки всі перемоги? Це я так, взагальному. Ясно, що зараз ви скажете мені про 100500 побічних факторів, які впливають на наші так звані "білі і чорні полоси". Але абстрагуючись від деталей, що має найбільший вплив? Елементарно і просто - ми самі.
   Як ми думаєм, що говоримо, що робимо, люди, яких впускаєм в своє життя і ті, кого  з цього життя викидуємо... Все це збирається докупи і робить нас нами. Потім це все ще й множиться на наші амбіції... І Voi La!
  Я зовсім не мрійниця. Коли мені було сім років, я з ранку до ночі говорила батькам, як я буду жити і ким хочу стати. Це не було мрією, це було свідомим рішенням семирічної дитини, всі з мене сміялися. Сміялися, коли мені біло сім. Коли мені стало сімнадцять і було очевидно, що погляди не міняються і я не збираюсь "дивитись на речі реально", батьки почали хвилюватись. Коли мені було 20 тато почав впадати в паніку, бо все було як і раніше. І скажу я вам, то не були прості часи. З однієї сторони я розуміла, що є люди, які прожили на світі значно більше ніж я і знають теж значно більше. З іншої сторони я слухала себе і чула, що я хочу або все, або нічого.
   Я ніколи не хоітла (і ніколи не могла) бути десь посередині. Для мене немає великої різниці, чи я добра чи погана. Тілки не посередність, це мене просто добиває...
   Тепер мама з татом з мене не сміються, тепер вони мене підтримують, бо бачать мене щасливою, і бачать, що багато всього попереду.
   А ще мені зараз 24. Багато змінилося і надалі змінюється на очах. Моє життя два роки тому і зараз - то велика різниця і це мене дуже тішить. Я вивчила багато нових речей. Я нарешті починаю усвідомлювати свої мрії, бажання більш глибоко. Якийсь час тому я б скзаала, що хочу бути багатою. Я і досі хочу. Але раніше я не мала конкретних уявлень, як я хочу це зробити, а як не хочу. Зараз я це знаю.
   Я б теж сказала - о, я хочу бути щасливою. Але так само якби хтось спитав, чого конкретно я хочу - важко було б відповісти. Тепер ні, тепер не важко.
   І так, зараз я знаю всього значно-значно більше і це надає впевненості. Правда теж така, що це зовсім не допомагає уникати помилок і розчарувань, цього мені теж вистачає. Але хто не робить помилок?
   А тепер я підходжу до наступного етапу в житті - визначеність. Просто робити те, що нам хочеться, а чого ні?
    Як там кажуть? Love what You do, do what You love! Ну, ви мене розумієте :)    Чому я взагалі почала про це думати? На останніх вихідних я відвідала молодіжну ярмарку польських дизайнерів інтер'єру і я подумала "вааау ці люди справді роблять круті речі". Знаєте яка там атмосфера? Точно не така як в корпо. Дивишся на людей навколо, а вони... а вони Love what They do, do what They love!   Це таки надихає. Це таки нагадує, що життя полягає якраз в тому, щоб робити важливі речі. І я не кажу, що всі мають стати дизайнерами. Я, на приклад, люблю фінанси, але фінанси теж можуть бути різні :)
   Я просто веду до того, що нам необхідно пробувати, пробувати кожного разу, коли з'являється найменша можливість, пробувати навіть коли шанси близькі до нуля (бо близькі до нуля - це ще не нуль).
   Окрім цього - в мене новий грандіозний план і він просто повинен бути успішним. Зробити щось корсне з хорошої ідеї - це подвійна хороша ідея :)
    І на закінчення кілька фото з ярмарки, про яку мова йшла вище TARGI ZAPROJEKTOWANI    
p.s. bigthingstocome








#bigthingstocome




No comments:

Post a Comment