Dreams Come Back and then Come True

В кожного в дитинстві була мрія. Я переконана, що в кожного. Хтось хотів стати лікарем, хтось космонавтом - звичайні дитячі мрії. І в мене теж була така - я дуже-дуже-дуже хотіла стати стюардесою. Пам'ятаю то дуже ясно і чітко, ще з тих часів, коли перший раз побачила Гвінет Пелтроу в фільмі "Вид зверху кращий".
Але якось я ніколи не сприймала роботу стюардеси як щось реальне. Це було для мене з розряду "стати принцесою". І з часом та мрія забулася, залишилась тільки спогадом з дитинства.
А зараз все змінилося. Можливо тому що аеропорт став для мене другим домом зараз і все от, пов'язане з літаками стало зовсім звчиайним і буденним. Кожного разу, коли я зустрічаю в нашому аеропорті стюардес або пілотів - в мене всередині щось здигається і я приям відчуваю - що це моє. Так буває. Це так само, як зустріти свою людину. Любов з першого погляду, тільки не з людиною, а з роботою. Так-так-так, принаймні робота не прокинеться одного ранку і не скаже, що розлюбила. Це з якоїсь відомої фрази, не пам'ятаю автора, але слова хороші.
Тому, я сподіваюся, все попереду і точно знаю - мрії ззбуваються, якщо дуже для цього постаратися. Треба тільки трошки часу і терпіння, і звичайно ж - зусилля. Успіхів мені:))

4 a.m. on the pitch)

Поки всі сплять на робочому місці - я страждаю безсонням, п*ю каву і читаю всякі дурниці))

Ну і без фото як завжди не обходиться) Планшетка в моїх руках - то як мавпа з бананом))То є факт)